–  Тож не зли невістку! Хочеш бачити онука – посміхайся і махай. Пізно пити боржомі! – Порадила подруга

3 місяці ago

- Любов Борисівно, а хто вічно товкмачив, що хоче онуків? Ось тепер і сидіть! Мені теж жити треба, між іншим.…

– Ти віддав ключі від нашої квартири хлопцям, яких ніколи не бачив? – Запитала Варя розгубленого чоловіка

3 місяці ago

- Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустка тільки в жовтні. Каті треба…

Хто старе згадає…

3 місяці ago

- Іро, ось чим ти годуєш мого сина? Чому Вовочка повинен їсти вчорашнє, та ще й зігріте у мікрохвильовій печі?…

Ох, Ірино, вибач… Картоплю сьогодні не подужаю. Зовсім не можу! Доведеться тобі самій полоти, – Старанно зображуючи страждання, схопився він за гомілку

3 місяці ago

Літо на дачі у Ірини та Геннадія Петрових було часом сонця, шашликів та... нескінченних грядок. Особливо ненависною для Геннадія була…

– Бракує грошей – нехай на своїх дітях економлять, а я мати – вони мені винні

3 місяці ago

- Син у мене добрий, дбайливий, та тільки з дружиною йому не пощастило, - розповідала Людмила Василівна попутниці по дорозі…

– Тату, ти що твориш? Це ж безхатько! Ми не притулок! – Доню, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – він – людина. Він втратив пам’ять. Він не знає хто він. А Мухтар знайшов його. Виходить, – доля!

3 місяці ago

В глибокій осені свого життя, коли сивина вже покрила скроні, а очі стали пронизливими від мудрості прожитих років, Андрій Семенович…