Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав!
Мама дозволила моєму братові вʼїхати у квартиру, яка залишилася після бабусі. На перший погляд, нічого особливого, якби брат мав хоч якесь відношення до цієї бабусі.
У нас із братом різні батьки, Максима мама народила, коли була у другому шлюбі. А бабуся, якій належала квартира, була мамою мого батька.
Після того, як тата не стало бабуся продовжувала підтримувати стосунки й з мамою, і зі мною. Коли вона нам допомагала, коли ми їй. Жодних чвар в нас з нею не будо.
Навіть після того, як мама вдруге одружилася, бабуся не перестала з нею спілкуватися. Вона часто казала, що колишніх родичів не буває.
Я останні роки рідко бачилася з бабусею, бо поїхала після школи вчитися в інше місто, а потім там же вступила до аспірантури. Наступного року закінчую.
На жаль, бабуся мене вже не побачить випускницею аспірантури, бо три місяці тому її не стало. Це було дуже раптово, увечері ми з нею розмовляли, будували якісь плани, а вранці її вже не стало.
Мені не вдалося вирватися на похорон, я була в якомусь дивному стані, ніби всі емоції проходили через пухову подушку, начебто все не зі мною відбувається.
Додому я змогла вирватися лише три дні тому, і тут на мене чекав сюрприз. Квартира бабусі, де я планувала зупинитись, була зайнята.
Я не стала нікого попереджати про приїзд, хотілося без зайвих очей приїхати на квартиру, подумати, спробувати усвідомити та прийняти подію.
Але відчинивши двері я була вражена. Там ходили якісь робітники, у квартирі явно йшов ремонт, а я точно знала, що бабуся жодного ремонту навіть не планувала.
Поговоривши з не менш здивованими працівниками, я з’ясувала, що їх найняв робити ремонт мій брат Максим. І це було дуже дивно, адже він до цієї квартири не має жодного стосунку.
Довелося дзвонити мамі та з’ясовувати ситуацію. Мама ніяковіла, але розповіла, що у Максима через два місяці з’явиться дитина, а жити їм поки що ніде, своєї квартири немає.
Оскільки допомогти грошима у мами можливості не було, вона вирішила віддати братові ключі від квартири бабусі, давши добро на ремонт і подальше проживання.
Мене чомусь навіть до відома ніхто не поставив. До брата питань немає, йому ключі дали, добро він отримав на ремонт, от і зайнявся. А ось поведінка мами здивувала.
Вона не вважала за потрібне мене повідомляти. Мало того, вона чомусь вважала, що вчинила абсолютно правильно, адже я інтересу до квартири не виявила, а брат питав її на цей рахунок.
– Він перший встиг, і ремонт вже розпочав. Він же не на все життя туди в’їжджає. Років п’ять поживуть, потім щось куплять. А тобі квартира, навіщо потрібна, ти в іншому місті живеш?
Мамина логіка мене вражала своєю цинічністю. Що означає “він перший встиг”? У нас було змагання на швидкість? Ні він, ні мати до цієї квартири не мають жодного відношення.
Я не здивована, що брат у мене нічого не запитав, Максим завжди був маминим синком, йому й на думку не спало уточнювати щось. Мама дозволила і цього достатньо.
А ось із чого мама вирішила розпоряджатися чужою власністю, це питання. Квартира переходить мені за заповітом, та й за законом у бабусі інших родичів немає.
Те, що я живу в іншому місті, не скасовує того, що в мене хоча б спитати можна було, що я планую з квартирою робити. Раптом я її продати надумала б чи здавати.
Якби подзвонила мені мама заздалегідь, пояснила ситуацію, проблем би не було. Мені насправді поки що незрозуміло, що робити з квартирою, чи повернуся я до рідного міста.
Але мене поставили перед фактом, брат вже розпочав ремонт, вклав гроші, житиме там зі своєю родиною. А що мені накажете робити?
На маму я зла, на брата ні. Те, що він не додумався мені подзвонити, дратує, але не більше. І я не хочу, щоб у нього були проблеми. Він вже й гроші витратив.
Зараз треба щось вирішувати, а я не знаю, як вчинити. Залишити тимчасово квартиру братові, продати, здати чи просто закрити на ключ, доки не прийму рішення?
Просто в іншому місті я квартиру винаймаю, і це боляче б’є по гаманцю. А тут квартира є, яка може вирішити питання.
Мама некрасиво вчинила, але брат у цьому не винен. До того ж у нього скоро буде дитина, виставити їх на вулицю буде якось неправильно.
