Життєві історії
Через сорок два дні після того, як свекрухи не стало, в квартиру Світлани заявилася сусідка з першого поверху. У під’їзді жінка ця мала славу важкої в спілкуванні. Світлана
Галині недавно виповнилося 49 років. Наступного року буде п’ятдесят, а вона все ще сподівалася, що хтось візьме її заміж з великого кохання, що у них будуть дітки… У
– Як справи, питаєш? Як у старих анекдотах про відрядження, – гірко посміхнулася Аліна. – Тільки у нас дружина звідти вертається, а не чоловік. – Ти що, несподівано
– Ну що, красуне, готова стати дружиною найкращого чоловіка на світі? – забігла до кімнати її подруга Ліля з телефоном у руці. Ганна стояла перед дзеркалом, утримуючи подих.
Вікторія наводила порядок вдома. Вона переклеїла шпалери, поміняла штори на вікнах, тепер намагалася навести лад на антресолях. Вікторія любила лад, тоді й на душі у неї було спокійно.
Двері у квартиру Ніни і Якова відчинилися так різко, що навіть стукнули об стіну і залишили відбиток від ручки на шпалерах. На порозі, як гроза перед дощем, застигла
– Звідки у дітей нові кросівки? – Маргарита Вікторівна стояла у передпокої, тримаючи в руках кросівки онука. – Nike! Знаєш, скільки такі коштують? Карина витирала руки об фартух.
За місяць знову почалося… – Алло? – Ірочко, – голос у Галини Іванівни тремтів, – нам погано тут без тебе. – Нічим не можу допомогти! – Ні, можеш!
Ліда пройшла до кімнати та зупинилася. На столі лежали якісь документи. – Мамо, що це за папірці? Валентина Петрівна зблідла. Забула прибрати, розтяпа! – Та так, нісенітниця якась,
Ірина дивилася на календар і сумно відраховувала дні. До дня народження свекрухи Валентини Петрівни залишався тиждень. А це означало, що незабаром розпочнеться традиційний марафон із підготовки свята на