– Чого ж твій маг і чародій не побачив і не передбачив своє майбутнє? – Запитав у дочки батько. – Він же мав передбачити, що на нього чекає у нашій квартирі і спробувати цього уникнути, якщо він справжній екстрасенс. – А він навіщось поперся прямо на твої улюблені граблі

– А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть.

– Ну, сир, йогурт, – видавив із себе переодягнений у домашнє зять.

– Вибачте, не знали – тож не підготувалися! – Відповів вражений тато і запропонував:

– Ну що – тоді пийте просто воду, можна, гарячу! Сьогодні сходіть та купіть все, що потрібно.

***
Пенсіонерка Ольга Петрівна стояла і дивилася у вікно: настрій був мерзопакостний – учора їхня дочка Лариса привела додому кавалера.

Лара була дорослою дівчиною, яка з роками зовні перетворилася на тітоньку. Причому недолугу та наївну. Вона постійно влипала у всяку фігню і, з завзятістю  перлася знову і знову на той самий садово-городній інвентар.

З кавалерами у дочки хронічно не ладналося. Хоча починалося все непогано. Лариса не була не потворою. І недолугою вона була тільки в плані життя: те, що називається ментальним багажем, у неї було в повному порядку – дівчина була освіченою і начитаною.

Працювала повна, повільна Лариса, в розташованій неподалік бібліотеці: а що – дуже зручно! Бібліотека вже давно агонувала, але ніяк не могла загнутись.

Гроші платили невеликі, але її все влаштовувало: куди витрачати? Частину Лара віддавала батькам-пенсіонерам, інша йшла на  її невеликі хотілки.

Дівчина вела досить замкнутий спосіб життя. Тому з усіма своїми кавалерами знайомилася у бібліотеці, одразу закохувалась та починала будувати плани.

Але всі попередні знайомства нічим не закінчувалися: після невеликого періоду залицянь претенденти на роль чоловіка ганебно тікали.

Цей був першим, який удостоїв їх честю познайомитися.

– Мамо-тато, це – Шура! – метушилася Лариса, тримаючи кавалера за руку. – Він – майбутній маг і екстрасенс! Ми любимо один одного і збираємось одружитися!

Екстрасенс мовчки дивився на те, що відбувається. Не виключено, що він просто читав їхні думки та навіть транслював свої. Тому слова тут були явно зайвими.

Батьки, що вийшли до передпокою, переглянулися: Лару було шкода – тридцять чотири роки, а ні кошеня, ні дитини. Все витає у своїх емпіреях: навіть нікого в пелені не принесла. А вони вже зачекалися на онуків.

Лариса тупцювала поряд з брутальним чоловіком у чорному і слізно заглядала в очі: ви ж не посмієте зруйнувати щастя єдиної дочки?

І батьки не посміли: чим чорт не жартує? Тим більше, судячи з вигляду майбутнього зятя, він був у явній змові з тією самою нечистою силою.

Маг був гарний, що й казати: синювато-чорне волосся, пронизливий погляд. Татуювання черепа на шиї – все як треба: Ольга Петрівна іноді дивилася «Битву екстрасенсів» і була у тренді.

Батьки мовчки подивилися на дочку, потім один на одного і, звичайно ж, погодилися. По-перше, Ларі треба було влаштовувати свою долю.

А ще – просто побоялися: раптом справді прокляне чи наведе порчу? Екстрасенси – вони такі! А в них і без того було проблем вище даху.

Парочка відмовилася від вечері. По черзі збігавши у ванну, вони більше не виходили: не виключено, що в них була та сама «перша шлюбна ніч».

Невдовзі всі встали і зібралися до сніданку: у дочки була друга зміна, решті – нікуди йти було не треба.

І тут виявилося, що шкідливі бутери з ковбасою та сиром Шура не їсть: це повідомила Лариса. Та й кава, краще б, натуральна – а не ця розчинна …

– А що ж ви їсте? – поцікавився здивований Іван Іванович.

– Ну, сир, йогурт, – видавив з себе наречений, що переодягся в домашнє: адже він тепер був удома.

На ньому були штани несподівано веселенького забарвлення і така сама футболка.

– Вибачте, не знали – тож не підготувалися! – відповів уражений тато: лікарська йому, бачите, виявилася поганою і сир по акції! А кава  – взагалі помиї!

– Ну що – тоді пийте просто воду, можна, гарячу! Сьогодні сходіть та купіть все, що потрібно.

– Може, все ж таки з’їси шматочок? – Промовила Лара, любовно прямуючи на Шуру. – На одній воді не протримаєшся!

– А це, дивлячись, що збираєшся робити! – не відставав батько. – Це вигони розвантажувати буде важко без сніданку, а лежати на дивані будь-хто зможе!

– Шурі треба тренуватись! – гордо заявила Лариса і подивилася на батьків: що з’їли?

– На кому тренуватись? – поцікавився батько.

– У сенсі? – Запитав Шура.

– Ну, на кому чи на чому ви збираєтесь тренуватись? – Попросив уточнити Іван Іванович.

Всі помовчали: дочка крутила головою – не цього вона чекала від родичів.

Адже Шура – майбутній геній, який збирається взяти участь у тій самій «битві», яку любила дивитись мама! Тому,  хоча б вона мала зрозуміти.

Але мама, зважаючи на все, теж не розуміла чи вдавала і була повністю на боці тата.

– Ну, я поглиблюватиму свої знання! – нарешті відповів екстрасенс, зовсім машинально відкушуючи від бутерброду зі «шкідливою» ковбаскою і припиваючи бридкий напій.

– Ну, прискорити і поглибити ніколи не завадить! – несподівано схвалив тато. Лара засяяла – зрозуміли нарешті!

Але, як кажуть, рано раділа. Бо батько запитав:

– А жити думаєте на що?

– Ну я ж все-таки працюю! – Невпевнено промовила дочка. – А потім Шура почне заробляти своїми здібностями – знаєте, які там крутяться гроші? – захоплено промовила Лара.

– А що ж – здібності вже є чи поки що все на рівні мрій? – не відставав шкідливий дядько.

– Звісно, ​​є! – Заявила Лара. – Ось недавно він умовив мене трохи затриматися в бібліотеці, і жінці, що вийшла до мене, на голову впала велика бурулька! Її навіть в лікарню забрали з переломом хребта!

Батьки з тривогою переглянулися: це вже було серйозно. Ні, вони ніколи не спокушалися щодо дочки. Але щоб усе було настільки запущено, їм навіть на думку не спадало.

Ларису було відверто шкода: як, у такому віці, можна було бути такою відвертою…?

Екстрасенс задумливо мовчав, поїдаючи вже третій бутерброд – цього разу із сиром. І зовсім не звертав уваги на зневажливі погляди майбутньої рідні: він уже звик до такого ставлення.

Адже майже всі, кому він повідомляв про свої мрії та прагнення, поводилися подібним чином, навіть гірше: йди, хоча б у кур’єри!

Ці хоча б нічого не радили. Підтримувала його одна Лариса, в якій він побачив споріднену душу і відразу вчепився за неї.

Інші особи жіночої статі тікали відразу, коли дізнавалися, що на життя йому виділяють по п’ять тисяч на місяць літні тато з мамою.

Стати екстрасенсом чоловік вирішив після того, як випадково переглянув один випуск «битви» і був вражений виглядом учасників та антуражем. Чому б не спробувати?

На жодній роботі він не затримувався – там же треба було працювати! З блогерством теж не склалося: аудиторію потрібно було вміти зацікавити та утримувати – а це теж не вийшло.

І тоді він зайшов у бібліотеку за книгами з екстрасенсорики: думка пройшла раптово, коли він проходив повз. Це було у зміну Лариси.

Дівчина слухала його з витріщиними очима та роззявленим ротом: таке було вперше. З бібліотеки вони вже вийшли разом.

З цього моменту минуло два місяці. Лара запропонувала жити разом. До цього вони просто гуляли: у свою будку, яку він арендував у якоїсь бабусі, чародій запрошувати дівчину не ризикнув.

Поки про ці злощасні п’ять тисяч наречений говорити не став, збрехавши, що десь підробляє. А добра і наївна Лара не уточнювала: вона покохала його і таким!

А він не протестував, що дівчина вважала його  своїм нареченим: чим би дитя не тішилося…

– Він уже й псевдонім собі вибрав! – Захоплено мовила дочка, не звертаючи уваги на спантеличиних батьків.

– І як же він тепер іменуватиметься? – Не відставав шкідливий тато. – Невже Шура Коп?

Так, прізвище у нареченого виявилося Копиця! Тому, логічний ланцюжок був побудований правильно.

– Алекс Бакс! – випалила Лариса. І знову гордо подивилася на батьків, задоволена зробленим враженням.

– Ну, що правильно, – несподівано схвалив тато. – Ім’я Шура підходить тільки до прізвища Балаганов, а так – краще Олександр.

– Значить, схвалюєте? – поцікавився майбутній зять.

Мама мовчки кусала губи і мовчала.

– Схвалюємо, – сказав батько. І додав: – І підтримуємо. Але поки що. А там подивимось!

І, на цій райдужній ноті, сніданок закінчився – всі розійшлися на свої місця. О другій був обід: вегетаріанський борщ і макарони по-флотськи.

Цього разу обійшлося без ексцесів: зять мовчки посьорбав те, що дали, і швидко пішов до себе – мабуть, тренуватися.

А Лара пішщла на роботу.

– Може, обійдеться? – несміливо припустила Ніна Леонідівна, забираючи посуд у мийку. – І борщ йому сподобався.

– І не такий він виявився без цього чорного прикиду. А татуювання потім можна буде звести.

За вечерею виявилося, що магу потрібне м’ясо. А курячі котлети з макаронами він не їсть.

Тепер вже образилася мати. У фарш вона намішала манної крупи, щоб зробити на дві котлети більше: вона була в цій справі віртуозом, як і багато сучасних пенсіонерів.

– Натуральний білок відкриває чакри! – Заявив екстрасенс.

– Ваші чакри – ви їх і відкривайте! – Відповіла жінка, що образилася. І, звертаючись до дочки, запитала:

– Ти знала про всю цю фігню з чакрами та м’ясом?

– Звісно! – Обурено відповів Лариса: справжня подруга повинна знати про свого коханого все! А вона була справжньою подругою.

– Тоді чому не зайшла в магазин і не купила сирок на сніданок і шматок м’яса своєму чарівнику? – Злісно поцікавилася мама.

– Ти ж в курсі, що у нас немає грошей! – Як само собою зрозуміле, відповіла обурена дочка. Всі ж чудово все знають! Навіщо прикидатися?

– Тоді живіть із закритими чакрами! – Порадила Ніна Леонідівна.

– І пукрами! – брякнув до цього стримуваний батько Ваня. І, звертаючись до дружини, сказав: – Забирай, мати! – Після чого взяв тарілку, що стояла перед зятем, з незайманою вечерею і передав дружині.

– Ну, що – тут ловити нічого! – Подумав Шура, який образився. – А як все добре починалося!

– Лариса, закохана курка, наобіцяла йому золоті гори та річки, повні ігристого! Мовляв, батьки для мене все зроблять. І спочатку, начебто, все пішло добре. А воно он, як виявилося…

Тому мовчки підвівся і вийшов.

– Я піду разом із ним! – Почала, було Лара.

– Куди – прямо на «битву»? – Посміхнувся Іван Іванович. – Іди! Там таких, як ти повно: з головою, забитою, не зрозуміло, чим!

– Капелюх я свій тобі дам – ​​бачив я там пару таких придуркуватих бабів в капелюхах, бабусині чотки візьмеш – будете на пару зі своїм порчу наводити! – Може, заробите на антрекот!

– Яка порча! – підтримала чоловіка Ніна Леонідівна. – Вона лад у кімнаті тижнями не може навести!

Невдовзі пролунав гуркіт вхідних дверей: Алекс Бакс пішов і заблокував номер. А адреси тієї самої бабусі з кімнатою Лара не знала…

Але вона не побігла за коханим. А батьки чекали від доньки саме на це: може, не така вже вона виявилася і недолуга.

– Чого ж твій маг і чародій не побачив і не передбачив своє майбутнє? – Запитав у дочки батько. – Він же мав передбачити, що на нього чекає у нашій квартирі і спробувати цього уникнути, якщо він справжній екстрасенс.

– А він навіщось поперся прямо на твої улюблені граблі! Ну, зніми ж ти свої рожеві окуляри, Ларисо!

Червона Лара мовчала: тато, на жаль, мав рацію. Але зізнатися у неспроможності коханого було важко. Навіть самій собі.

Ну, що – залишалося лише переживати та зализувати рани. Але потім сталося дещо, що повністю витіснило неприємний післясмак від розриву з чарівником: Лара виявилася при надії!

І все, що відбувається, можна було віднести до розряду чар: нарешті!

Може, не такий був цей маг і безнадійний? Одне головне бажання майбутніх тестя з тещею він все-таки виконав. А там би й інші підтягнулися: він же тренувався!

– Як ти там, Алексе? Ми про тебе думаємо! Невже ти нічого не відчуваєш? Хоч медитуй: може це наведе тебе на якісь конструктивні думки. Якщо більше ні на що інше ти не здатний…

Дякую Вам, шановні читачі, за ваші слушні коментарі та вподобайки! Читайте із задоволенням!