Чоловік пішов на ювілей матері один і повернувся засмучений, я ж на свято йти відмовилась

Знайомство з батьками нареченого пройшло не так, як я очікувала. Женя – добрий і дбайливий хлопець. Такої поведінки я чекала від людей, які його виховали.

Із самого початку Ніна Борисівна заявила, що вона мачуха. Промовила вона це з гордістю, мовляв, виховала чужого маленького хлопчика.

Тепер вона чекає подяки не тільки від сина та чоловіка, з яким прожила багато років, а й від новоспеченої невістки.

Історію про те, як минуло дитинство мого майбутнього чоловіка, батьки розповідали весь вечір.

Тато Жені сказав, що після розлучення він якийсь час жив у своєї матері, а потім зустрів Ніну, і життя його заграло новими фарбами. Напрочуд мачуху хлопчик прийняв і завжди називав мамою.

Тут Ніна Борисівна так заплющила очі від компліментів, що стало ясно, як їй подобається слухати лестощі на свою адресу.

А потім вона погладила руку свого чоловіка і сказала:

“Ти маєш бути в курсі всього, моя люба. Зараз ти вступаєш у нашу сім’ю”, — з цими словами я категорично не погоджуюся.

Так, ми скоро одружимося і спілкуватимемося з батьками чоловіка. Але житимемо ми окремо, та й у мене є своя сім’я. За два тижні до розпису свекруха зайшла в гості до моєї квартири, де ми збиралися з Женею жити після весілля.

Ніна Борисівна пройшлася по квартирі, зазирнула в усі шафки та тумбочки, а потім сказала, що в мене вдома якось незатишно. Може б то штори поміняти: “Не хвилюйся, я вирішу це питання”.

Але я у своїй квартирі міняти нічого не хочу, це я й сказала Ніні Борисівні. А вона стала обурюватись, що я їй хамлю. Мовляв, ще не стала невісткою, а вже сперечаюся з батьками чоловіка:

“Не дуже гарно з твого боку наголошувати на тому, що Женя житиме у твоїй квартирі. Я теж переїхала до чоловіка свого часу і наводила лад так, як вважала за потрібне”.

Очевидно, їй ніхто не вказував, які штори вішати в будинку. Ось вона тепер і взялася наводити красу в будинку, де житиме її син. Того дня я була засмучена візитом Женіної мачухи і він спробував згладити кути.

А наступними вихідними моя мама сказала, що треба ще раз подумати, перш ніж виходити заміж: “Може, не треба поспішати? Складно тобі буде зі свекрухою, раз вона з самого початку так наполегливо наводить лад”, але я відповіла, що житимемо ми окремо від батьків, тож впораємось.

Я не хотіла руйнувати 5 років стосунків через те, що у мене не складається спілкування з його мамою.

Після весілля батьки чоловіка приїхали з новим карнизом та шторами. Я спочатку спробувала заперечити, але свекруха була така натхненна, що Женя мене зупинив. Свекруха старалася, вибирала два тижні штори, хоч я й сказала, що у своїй хаті нічого міняти не хочу.

Вони таки повісили свої штори, після чого я виставила родичів за двері. Звісно, ​​вони дуже образилися.

Після цього я на чоловіка та його батьків так розлютилася, що через місяць я не могла просто так взяти та піти на ювілей свекрухи. Женя намагався мене переконати, але я розуміла, що бачити цю жінку не хочу ні у своїй хаті, ні на поріг її будинку не ступлю.

Тим більше що всі чекали від мене вибачень. За що? За те, що вони тепер вказують, що і як я робитиму у своєму власному домі?

Женя пішов до матері на день народження сам. Після цього він повернувся пізно вночі, сумний. Звинуватив мене в тому, що я не попросила вибачення, що не привітала свою свекруху. Адже вона його виростила.

Минуло кілька місяців, і ми зрозуміли, що так більше не може тривати. Шлюб, у який лізуть батьки, приречений на провал.

З того часу вже 6 років минуло. У мене є кохана людина, від якої я чекаю дитину. Впевнена, що інакше й не могло бути. Зараз я абсолютно щаслива з новим чоловіком, і, до речі, стосунки з його батьками маю прекрасні.