Українці вже майже чотири місяці живуть в умовах війни, відбиваючи атаки російської армії. Запеклі бої продовжуються на Донбасі, а частина півдня країни лишається тимчасово окупованими.
Й досі є українці, які вимушені ховатися в підвалах та укриттях, деякі не мають доступу до води, їжі та евакуації. А найбільше страждають діти. Сирени, вибухи, обстріли, ночівлі в бомбосховищах, евакуації не можуть минути безслідно. Однак батьки повинні робити все можливе, а інколи й неможливе, задля їх захисту.
Під загрозою обстрілів та бойових дій важливо пояснити дітям, що відбувається, і допомогти пережити критичні ситуації. Організація UNICEF в Україні розповіла, як підтримати дитину, яка боїться голосних звуків та вибухів.
Так якщо ви з дитиною перебуваєте в районі підвищеної небезпеки, де лунають вибухи та постріли, надягніть дитині на голову шапку, додатково підгорніть її у районі вух. Або можна зробити з тканини пов’язку, яка закриває вуха. Бажано обрати тканину, яка не викликає свербіж чи подразнення на шкірі.
За можливості, використовуйте беруші або спеціальні навушники, які приглушають звуки.
Ввімкніть спокійну та приємну музику або аудіоказку через навушники. Якщо такої можливості немає наспівуйте монотонним голосом улюблені пісні дитини, можна трохи похитуватись.
Розмовляйте з нею, відволікайте. Всі ми знаємо напам’ять хоча б одну казку. Зацікавте дитину і розкажіть її. Можна разом придумати свою казку. Якщо дитина ехолалить — підтримайте її, це заспокоює.
Якщо ваше серцебиття не прискорене, притисніть дитину до грудей так, щоб вона чула стукіт вашого серця. Можна накинути зверху будь-яку річ, ковдру, простирадло, куртку, яка відгородить вас від зовнішнього світу та хоч трохи приглушить звуки, можна затулити інше вухо долонею.
Пробуйте різні способи! Поєднуйте. Вигадуйте свої. Уважно спостерігайте за дитиною, часто вони самі підказують, як їм допомогти.
Вийшовши з вагона, Світлана озирнулася. Куди податися? - Здаю кімнату, недорого, - раптом пролунав голос.…
Дзвінок пролунав о дев'ятій вечора, коли Віра саме виходила з офісу. - Віро! - голос…
- Це знову вчорашнє? - Ярослав відставив тарілку і скривився. Суп я варила в обід,…
- Та хто за нього піде? - сміявся наш батько Євген Леонідович, відкидаючись на спинку…
- Чому вона знову тут? У твоєї матері що домівки своєї немає? - Прошипів Ігор…
— Котлети знову сухуваті, — кинув Богдан, проткнувши виделкою рум’яний бік і відсунувши тарілку. Він…