Дуже правильна стаття про те, що розставляти пріоритети потрібно відразу.
Каже мені тут один такий днями: «Я, до речі одружений, але у мене з дружиною вже нічого немає. Просто живемо разом, та й двоє дітей маленьких».
І я така відповідаю: «Ну, ось розведешся, будеш жити сам, тоді і подзвони мені. А раніше не варто».
А він мені такий: «Знаєш, дівчина повинна спочатку довести мені, що я повинен кинути все і заради неї з’їхати». Я так поперхнулася повітрям, що аж розреготалася.
А він такий додає: «Ось такі незговірливі і категоричні жінки, як ти, в результаті залишаються одні».
Або ось це ось (люблять деякі чоловіки говорити): «Сподіваюся, у тебе не дуже завищені запити до чоловіка?», – і дивиться супер-лукаво на замовлену пляшку вина і салат з морепродуктами.
Не занадто завищені запити – це як? Якщо не хропе вночі і не писає під себе – можна брати? Головне чоловік в будинку? «Завищені», – відповідаю і прошу офіціанта розрахувати нас. А він такий надуває губки, ображається, починає ображати мене.
Де ви беретеся взагалі, принци на горошині? Всі такі ранимі, всі такі впевнені, що якщо жінка хоче створити сім’ю, то неодмінно погодиться на першого-ліпшого. Пройшли вже ці часи, хлопці. Сьогодні жінці (дорослій, здоровій жінці) вже не цікаво виходити заміж за кого попало. Уже можна жити цікавим життям, не маючи штампа в паспорті будь-якою ціною. Звичайно, будь-яка доросла, здорова жінка все-таки бажає створити сім’ю (мати чоловіка, дітей, будинок), але вже давно зрозуміло (і всі ми знаємо мільйон таких історій), коли шлюб заради шлюбу, заради самозадоволення і галочки в очах громадськості перетворював життя жінки в ще більше пекло, ніж відсутність постійного партнера поруч. Будь-яка доросла, здорова жінка хоче вийти заміж і народити дітей від такого ж дорослого, здорового чоловіка. Вона не планує вас затягувати в свої мережі, гвалтувати і обдирати до нитки (так, такі жінки існують, але я веду мову про дорослу здорову жінку).
Я нескінченно часто чую подібні варіації «так ти просто ще не зустріла свого чоловіка, ось зустрінеш, все відразу піде, як по маслу». Можливо, ось тільки я не вірю в теорію про свою людину або другу половинку, про те, що взагалі буває просте і легке життя «як по маслу». Я вірю у дорослих здорових людей. А чого хочуть дорослі здорові люди?
Дванадцять років тому я лежала на операційному столі і в маренні від наркозу читала вірші з шкільної програми, поки лікар витягав з мене скло. Годиною раніше мама била мене по щоках, тому що я втрачала свідомість. Я не пам’ятаю болю, але я до сих пір пам’ятаю абсолютне відчуття легкості і приємного нічого, як ніби моє тіло стало хмарою, і я, закриваючи очі, говорила мамі, що йду (я дійсно була тоді впевнена, що на цьому все). Іноді у мене бувають зриви, і я починаю переживати через дрібниці, але всякий раз я дивлюся на своє татуювання у вигляді пера, яке нагадує мені про ту саму легкість. Про те, як легко втратити життя.
Все своє життя я намагалася зрозуміти іншу людину і часто – на шкоду собі. Але це виявилося зовсім марною тратою часу, якого так мало у кожного з нас. Кожен день я зустрічаю людей (багато з них на дорогих машинах і в дорогому одязі), які придумали собі в голові казна-що і грають в ці дешеві гендерні ігри. Можливо, це дійсно весело і так задуманий світ, а я просто чогось не розумію. Але мені це більше абсолютно не цікаво. Ось ваш бісер, ось ваші свині. Котитіться всі під три чорти, ранимі мої і вимогливі. Світ шалено великий та цікавий. Стільки інших країн, місць, проектів, фільмів, книг, заходів і світанків, їжі! Жити б, довше б тільки жити! І допомогти б жити якомога довше тим, хто дійсно хоче жити, а не нескінченно колупатися в своїй пісочниці.
Які у мене запити до чоловіка? Та тільки один-єдиний: щоб дійсно хотів жити, а не гвалтував мозок своїми комплексами собі і оточуючим. Я хочу жити і насолоджуватися світом, а не виховувати хлопчика з 44-м розміром взуття.
