Вcі сім книг Джоан Роулінг про Гаррі Поттера стали світовими бестселерами. Вони породили високоприбуткову кіноіндустрію, а їх юні герої стали популярними брендами. Але чому багато дорослих нарівні з дітьми не можуть відірватися від цієї казки? Експерти проаналізували цю ситуацію.
Джоан Роулінг створила новий жанр масової літератури, синтезувавши класичний роман виховання з фентезі. Її книги розбурхують, чіпляють закрученим сюжетом і одночасно заспокоюють, описуючи циклічну стабільність шкільного світу. Такий цикл чомусь нагадує комп’ютерну гру: читання затягує, даючи нам можливість переходити з одного рівня на інший. І ми непомітно для себе занурюємося в цей світ з головою.
Ми несвідомо бажаємо відчути себе Всемогутніми
Діти відчувають себе всемогутніми. Пізніше ми починаємо оцінювати себе та інших реалістичніше, розуміючи, що ми не безумовно красиві, розумні і не всі наші бажання збуваються. Але, і ставши дорослими, ми несвідомо бажаємо знову відчути здатність правити світом, втілювати свої бажання. Книги про Гаррі Поттера дають можливість знову це пережити. Але в них є і вакцина від такої всемогутності: завжди знайдеться більш могутній чарівник, здатний нас перехитрити …
Хогвартс дає шанс доторкнутися до нашого внутрішнього світу
Розповідь про щасливе шкільне життя – з дружбою і безумовною вірністю – викликає у дорослих читачів ностальгію. До того ж в Хогвартці навчають, як керувати життям . Багато хто з нас мріяли б потрапити в таку школу: приємно усвідомлювати, що твоя розумна воля має величезну силу. Крім того, принципи побудови чарівного світу Роулінг близькі нам, так як багато в чому повторюють закони психічного світу, світу наших снів і фантазій: тут предмети живуть своїм життям, з ними можна вступити в контакт і вплинути на них за допомогою своєї свідомості. А цю частину нашого внутрішнього світосприйняття ми рідко обговорюємо з іншими, залишаючись у владі матеріалістичної картини світу …
Дівчинка на інвалідному візку приїхала до притулку для тварин і хотіла забрати додому найнебезпечнішого собаку:…
Та ніч почалася мирно. Я складала білизну, коли раптом з вітальні пролунав крик Лілі: -…
Оля пам'ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув…
– Може, не будемо так коротко? – із сумнівом запитала перукарка, оглядаючи майбутній масштаб робіт.…
- Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже…
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це…