Колишній чоловік Костя вирішив пограти у хорошого тата. Заявив, що мати я погана, тому він забере дитину і визначить її місце проживання через суд.
Вирішили тестовий режим провести без суду, виділили для цього місяць. Ідеального тата вистачило на два тижні, потім з безглуздими відмазками він повернув дитину назад мені.
Ми з чоловіком розлучилися, коли сину було чотири роки. Шлюб давно тріщав по швах і я вирішила не тягнути цю похмуру виставу далі. На розлучення подавала я, але чоловік зітхнув із полегшенням. Як пізніше виявилося, він просто не хотів виглядати погано в очах знайомих, а так вийшло, що не він зруйнував сім’ю, а я.
Тільки було б що руйнувати, від сім’ї там залишилася одна назва. Чоловік не займався дитиною, вільний час вважав за краще проводити або за комп’ютером, або з друзями, або у своїх батьків, де лежав пузом догори та нічого не робив. Ну і навіщо мені така сім’я, де чоловік окремо, а ми із сином окремо?
Розлучилися, ми з сином пішли на квартиру, де я жила до шлюбу, це квартира моєї мами. Костя не рвався залишити дитину із собою, хоч усім до розлучення розповідав, що обов’язково відсудить сина, бо я не зможу виховати справжнього мужика. Ну ну! Ні слова під час трьох засідань на цю тему не сказав, його цілком влаштовувало, що сина він бачить зрідка у вихідні.
Нині син вже навчається у другому класі. Хлопчик дуже активний, з ним іноді дуже складно, але ми вже звикли знаходити спільну мову. Він, звичайно, шкодить, але ціпок не перегинає.
З батьком син бачиться у вихідні, іноді на татуся сходить благо, і він забирає дитину навіть на ніч. Трапляється це рідко, але все ж таки. Для сина тато не найближча людина, він його і під час нашого спільного життя не часто бачив. Тому татові демонструється парадна сторона дитини, де вона вмита, смиренна і не витирає ніс рукавом.
Нещодавно у колишнього чоловіка, мабуть, почалася криза середнього віку. Він став частіше дзвонити сину, якось забрав його ввечері в п’ятницю, був із ним усі вихідні, а потім у понеділок сам відвіз до школи. Це був найдовший їхній спільний weekend. Що й послужило приводом вирішити, що він чудовий батько і сам з усім впорається.
– Я поспілкувався із сином. Ти його неправильно виховуєш. Чому він ходить на шахи, а не на карате чи не на футбол?
– Бо сам не хоче.
– Брешеш. Я з ним розмовляв, він хоче! Це ти його туди не пускаєш.
– Звичайно, не пускаю, бо він так вже хотів займатися хокеєм. Я викинула купу грошей на екіпірування, а він місяць походив і сказав, що більше не займатиметься, йому не цікаво. Потім це екіпірування я ледве продала. Тож вирішила, що син поки що буде ходити туди, де не треба купувати дорогий інвентар. А на карате та футбол треба.
Але чоловік, твердо вирішив, що я погана мати, яка неправильно виховує дитину. Потім прилетіло, що я погано його годую, бо в нього вдома син накидається на їжу наче ніколи її не бачив. Я навіть знаю чому.
У тата там всякі чебуреки, покупні пельмені, смажена картопля – все те, що вдома він бачить дуже рідко. Вдома сина змушують їсти каші, супи, овочі, а тато купує газовану солодку воду, чипси та всякий інший харчовий непотріб. Я не забороняю сину їсти таке у батька, бо раз на тиждень можна зробити послаблення.
Загалом Костя озвучив, що хоче зі мною позиватися, щоб забрати дитину до себе на постійній основі.
– Але ти зможеш його забирати на вихідні, – дозволив колишній.
– Давай не шведи, забирай дитину хоч сьогодні на місяць, а там побачимо, як піде. Може, щось зміниться. – запропонувала я почекати з судом. Костя тільки зневажливо пирхнув.
Я зібрала речі сина, віддала батькові, сказала дитині, щоб не забував мені дзвонити та з чистою совістю відправила обох. У мене на цей час, що раптово звільнився, було багато планів, які ніяк не виходило здійснити. Встигла я не все, бо через два тижні Костя з’явився із сином та його речами.
– Мені поїхати треба, по роботі… Тому ось, повертаю, – не дивлячись мені у вічі сказав батько-герой.
– Коли повернешся з поїздки, до якого числа готувати речі сина, що залишилися, для переїзду? – Я вже все зрозуміла, але влаштувати театр хотілося.
– Та не поспішай поки що, там справи у мене з’явилися, поки все так каламутно, що я плани не будую. Потім розберемося вже, коли стане зрозуміло, – промовив Костя і вилетів із квартири.
Виявилося, тато був не готовий до того, що парадна та повсякденна версія дитини – вони різні. Що його вранці треба підіймати до школи, стежити за чищенням зубів, змушувати одягатись, везти до школи, а ввечері робити з ним уроки.
І одяг сам не переться, і у ванну його ще спробуй загони. А ще з дитиною треба гуляти, грати, розмовляти та возити на гуртки.
– А бабуся так лаялася на тата, коли побачила, що ми їмо чебуреки, – поділився син. – Навіть рушником його перетягнула та змусила варити суп. Але він вийшов несмачним, ми його вилили згодом.
Тепер чоловік другий тиждень не з’являється. Мабуть, відходить від спілкування із сином. У те, що в нього якісь справи на роботі раптом утворилися, я не вірю.
Син від того, що тато його повернув назад до мене, не страждає. Він сприйняв ці два тижні як канікули та відпочинок від мене. Корисна практика, за пів року треба буде якось повторити. Ось такі татки-герої, тільки на словах!
