Надія та Борис приймали привітання. Весілля без друзів, лише близькі родичі, яких набралося майже сорок людей.
Більшість була з боку Бориса, – люди необхідні, як висловлювалася його мати Марина Едуардівна.
Батьки Надії зробили великий подарунок – квартиру. Документи були оформлені ще до весілля, а зараз молодятам просто вручили ключі.
Надія про квартиру знала, Борис теж. Звичайно, вони були раді такому подарунку.
– А тепер я хочу привітати молодих, – сказала Марина Едуардівна. – Не знала, що батьки нареченої зроблять такий щедрий подарунок. Не чекала.
– Тож подарунок повторюється. Я теж дарую молодятам квартиру. Три кімнати з розрахунком на велику родину. Район новий, новобудова.
Гості загомоніли, розпочали обговорення. Пощастило молодим, не кожній молодій сім’ї такі подарунки зараз дістаються. В одній жити, другу здавати. Мати Бориса знову встала.
– Надя, Боря, ви тепер родина. Глава сім’ї має привести дружину у свою квартиру, а Боря в нас тепер голова.
– Живіть, купуйте меблі. Кухня там уже є. А другу квартиру, Надю, подаровану твоєю стороною, здаватимете. Вона маленька, але гроші принесе сім’ї. Це ж не три кімнати, далеко не три.
Батьки Наді почували себе ніяково. Сваха свій подарунок звеличувала, а їх практично знецінювала. А вони є намагалися, хотіли, щоб донька без проблем розпочала сімейне життя.
– Борисе, ти знав про подарунок матері?
– Ні. Я взагалі навіть не припускав. Звідки у матері такі гроші?
– Обговорюєте? Я продала будинок матері, там уже неможливо жити, а за землю дали добрі гроші. Все для синочка. Все для вас та майбутніх онуків.
– Мамо, але не треба було при всіх розподіляти, де жити, що здавати.
– А що такого, – це ж логічно. Жити краще у великій.
– Ми самі вирішимо.
– Тут і вирішувати нічого. Потрібно було батькам Наді все обговорити з нами. Вклалися б разом. А так вони на другому місці.
– Мамо, не треба розподіляти місця і більше жодного слова тут про ваші подарунки.
– Добре. Звичайно мені не дуже приємно, могли б і дякую сказати.
– А ми сказали після твого привітання та подарунка.
– Не почула.
***
– Гарна квартира. І кухня дуже затишна.
– Мама намагалася.
– Так, я старалася. Дуже добре, що ви повернулися раніше. Час усе тут робити. Ремонт тільки в кухні та в спальні, – вам там жити.
– Я замовила меблі, завтра їх привезуть. Оплатиш, Борю, сам. У вас подарункові гроші мають бути.
– Наша рідня зробила багаті подарунки. І ще! Ви повинні розуміти, що в мене грошей на квартиру не було. Я взяла кредит, а платити вам.
– Що? Ви взяли квартиру у кредит? А на весіллі моїх батьків практично принизили!
– А ти хотіла отримати три кімнати так? Ні, дівчинко, доведеться працювати та платити.
– Мамо, це все в кредит? А як ти оформила?
– Нормально все оформила. У мене зарплата дозволяє, тим більше, перший внесок був немаленький.
-;Я ще у твоєї сестри позичила. Зовсім небагато, на кухню та ліжко. Це вона вибирала. Їй також треба буде віддати.
– Мамо, це іпотека на тебе, а не кредит. Так?
– Так.
– На тебе!
– І що?
– Тобто дарчої не буде? Квартира не наша?
– Що ти таке кажеш? Ваша! Я ж вам її подарувала, усі чули.
– Усі чули, але не всі знають, що ти подарувала нам кредит на свою квартиру! Мама, це виглядає смішно, і буде безглуздо, якщо ми платитимемо за все.
– Кухню вибирала Таня, намагалася для нас, навіть грошей дала тобі. Нічого дивного не бачиш?
– Квартира у подарунок. Я десь таке чув. Син платив іпотеку за квартиру, а мати обіцяла йому оформити дарчу після всього.
– І оформила! Лише на іншого сина. А у тебе є донька без квартири. Мені ти даруєш, а їй ні. Що за маніпуляції, мамо?
– А я взагалі нічого не оформлятиму. Живіть, квартира ваша, але на папері буде моя. У тебе квартира, у чоловіка квартира. Що вам ще потрібне?
– Ні, мамо, ми краще житимемо в одній кімнаті. Подарунок батьків Наді набагато чесніший.
– Скромніший, але чесніший. А три кімнати ми самі купимо, спільні. Надюшо ми йдемо.
– Борисе, а меблі? Їх привезуть.
– Ми самі замовимо, у нас гроші лишилися.
– Борисе! Повернися! Кредит же оформлено!
– Я не відповідаю за твій кредит, мамо. Квартира твоя, а якщо ти готуєш її для Тані, то нехай вона й платить.
***
– Пробач, я нічого не знав. Розповіла Ліза, сестра двоюрідна. Танька похвалилася їй на весіллі, що я все зроблю, оплачу, а квартиру мама Тані подарує.
– Після кредитів. Таня хильнула зайвого та проговорилася. Ліза мені щойно написала про це. Вибач за маму. Їдьмо до тебе у твою квартиру. А для дітей купимо спільну. Згодна?
– Згодна.