Молодший брат мого чоловіка без дозволу взяв нашу автівку та потрапив в аварію, сильно пошкодивши машину. Відшкодовувати збитки він навіть не збирається

У мого чоловіка Артема є молодший брат – Олександр. У них велика різниця – 15 років. Артем – дорослий чоловік, ми живемо з ним у шлюбі вже шість років. Чоловік почав працювати ще на першому курсі інституту і встиг багато досягти за своє недовге життя.

Поки Артем набирався досвіду, мати з батьком няньчилися з Сашком. Чесно кажучи, батьки, як і раніше, опікують молодшого сина, забуваючи, що він вже вийшов із дитсадкового віку.

Мені Олександр чимось нагадує героя казки: начебто виріс і вгору, і вшир, а розуму як не було, так і немає. Незабаром йому виповниться 18 років, але мати з батьком все ще соплі йому підтирають, а він цим дуже користується.

Про те, що являє собою цей хлопець, я зрозуміла ще два роки тому. Тоді він готувався до іспитів після закінчення дев’ятого класу. Одним із них була англійська мова.

Чоловік якось обмовився, що я непогано володію іноземними мовами, ось свекруха і попросила мене позайматися з Сашком. Він здався мені ледачім і несерйозним.

На два-три уроки з’їздив, а потім почав шукати якихось відмовок: то його після уроків затримали, то він втомився, то мусив до нормативів з фізкультури готуватися… Загалом, наше навчання швидко припинилось. А коли брат склав іспит на трійку, мені першою зателефонувала свекруха.

– Як же так, невістка? Я ж на тебе стільки надій покладала, а Сашко погано іспит з англійської склав, – пролепетала вона.
– І Вам доброго дня, Ганно Федорівно. А що я можу вдіяти? Я відразу сказала, що від кількох уроків користі буде мало, – сказала я.

– Але ж Сашко до тебе не один місяць їздив, а результат вийшов ніякий, – продовжувала голосити свекруха.
– Який місяць? – не зрозуміла я. – Кілька разів приїхав, а потім купу відмовок мені привів. Ви мене, звичайно, вибачте, але кому треба було іспит скласти – мені чи йому?

– Дивно … – зам’ялася свекруха. – Він же двічі на тиждень у мене відпрошувався, щоб до вас поїхати, позайматися. Що ж ти раніше мені не сказала, що він не ходить?
– Вибачте, але Ваш Саша – вже дорослий хлопчик, і я не зобов’язана його контролювати, – відрізала я.

Після цього випадку я зареклася влазити у стосунки зі свекрухою, якщо там звучить ім’я її молодшого синочка.
А два тижні тому стався масштабний конфлікт, провиною якому став той самий Сашко. Увечері у п’ятницю ми з чоловіком приїхали на День народження свекра. Усі добряче випили, посмажили шашлик і лягли спати.

Вранці з’ясувалося, що з двору зникла машина мого чоловіка. Спочатку ми хотіли повідомити поліцію про викрадення, але, не знайшовши ключів у звичному місці, Артем швидко збагнув, хто взяв його авто.

Незабаром з’явився і «винуватець» подій. Він був подряпаний і весь у синцях. Виявилося, що Олександр взяв машину, щоб підвезти знайомих дівчат до клубу, а зрештою пішов у кювет.

Добре, що машину затримало дерево і ніхто серйозно не постраждав, усі хлопці відбулися лише подряпинами та забиттями. Але на нашу автівку без сліз не можна було дивитися. Потрібен капітальний ремонт.

Після такої події я розраховувала на те, що Ганна Федорівна влаштує гарну прочуханку своєму улюбленцю, але вона звинуватила у всьому… Артема!

– Ти навіщо ключі на видному місці залишив? Спеціально, щоб хлопчик спокусився та поїхав кататися? – з докором спитала свекруха.
– Мамо, ти ще й мене звинувачуєш? Хіба я його за кермо посадив? Хто мені машину відремонтує? – запитав її Артем.

– Ну, точно не мій неповнолітній син, – відповіла Ганна Федорівна.
– Добре, можеш сама за нього віддуватися. Тільки я б його відпрацьовувати примусив, щоб він зрозумів, що гроші з неба не падають, – сказав мій чоловік.

– Ще чого. Скажи дякую, що все добре скінчилося. А твоя залізяка – це дрібниці, купиш собі нову, – відповіла йому мати.

– Нову? А стару хтось відремонтує? Я зараз напишу заяву про викрадення в поліцію. У машині залишилося чимало відбитків твого Сашка та його подружок які були на підпитку. Нехай вони там розбираються, якщо ти не можеш – заявив Артем. – Все, Оксано, збирайся! Викликаємо таксі та їдемо додому.

Після цього у повітрі повисла тиша. Артем дав батькам місяць на те, щоби видали йому гроші на ремонт нашої машини. Інакше він піде в поліцію. Я, звичайно, не схвалюю такий варіант розвитку подій, але йти на поводу у свекрухи не стану.

Найдивовижніше, що мені тепер щодня дзвонить Ганна Федорівна і просить відмовити Артема від заяви. Але я вважаю, що свекрусі пора б вже розплющити очі та почати суворо ставитися до молодшого сина.