Минуло 10 років. Мама знайшла для Машки вже третього за рахунком, багатого нареченого. Але ні з ким вона не зійшлася. Так і продовжуємо жити, в одному місті, а я все ще кохаю її

Нічого не лікує час! Все це брехня. Було це років 10 тому, я тільки прийшов з армії. У терміновому порядку влаштувався вантажником, дуже гроші потрібні були. Працював на продуктовому складі, зарплату всю віддавав на оплати своїх потреб. І ось тоді я зустрів Марію.

Ми познайомилися на весіллі у друга, де я був свідком. Закохався я відразу. Ні, не з першого погляду і ніяких «метеликів в животі» не було, просто зрозумів, вона для мене. Довго довелося відбивати її в іншого хлопця, але мені допомогло те, що вона полюбила мене у відповідь, а колишній хлопець просто пішов від неї, не заважаючи їй зробити вибір.

Я не буду описувати наш найщасливіший період, коли ми були разом, та й боляче про це згадувати. Якось вона запросила мене додому познайомитися з мамою й ось з цього моменту все змінилося. Її мати не злюбила мене. Звичайно, якоюсь мірою я розумію її, молодий хлопець, без свого житла, працює вантажником, та ще з купою матеріальних проблем за плечима.

Найгірше було те, що вона була дуже владною жінкою з сильним характером, яка виховує двох дітей одна. І мала незаперечний авторитет для своїх дітей. Під її впливом Маша віддалилася від мене.
Я не тиснув на неї, але від себе зробив все що міг. Через деякий час розрахувався з боргами, вступив до інституту. На роботі дослужився до завідувача складу.

Так вийшло, що я поховав дідуся, і він залишив мені квартиру у спадок. Загалом, життя налагоджувалося, але. Я все одно для її мами був найгіршою «партією» для її дочки.

Я пам’ятаю нашу останню зустріч. Бачив на її обличчі таку муку, що серце боліло. Я пропонував шлюб, вона відмовилася. Я навіть запропонував зустрічатися потайки від мами. Нічого не допомогло, ми перестали мучити одне одного і розлучилися. Змусити силою зробити вибір на мою користь я не міг. Сподіваюся, ви мене зрозумієте.

Минуло 10 років. Ми жодного разу не бачилися. Рідко вітаємо зі святом одне одного в соц. мережах. Я досі живу один. Їй мама знайшла вже третього за рахунком, багатого нареченого. Але ні з ким Маша не зійшлася. Так і продовжуємо жити, в одному місті, а й начебто на різних планетах.
Жінки, дівчата! Підкажіть, як ситуацію зрушити з мертвої точки? Не можу її забути й знаю, що вона думає про мене.