Зустрічаюся з дівчиною більше трьох років. За цей час ми то сходилися, то розходилися. Зараз замислююся про сім’ю і шлюб, але не бачу її в ролі дружини або матері. Ми обговорювали з нею цю тему.
Я вважаю, ми дуже різні. Їй всього 24, вона занадто інертна, інфантильна, менш ерудована, ніж я. Здавалося б, треба розлучитися, але при цьому мені з нею добре, комфортно.
Що це – звичка? Рвати відносини поки не хочу: боюся самотності, страшно, що можу і її втратити, і не знайти нікого кращого. Одружитися теж не наважуюся.
Максим, 27 років. Порада від психолога.
Максим, вам добре, звично з дівчиною, яка, мабуть, вас любить. Ви висуваєте їй претензії, дорікаючи в інфантильності, недостатній рівень ерудиції. Але, можливо, саме це і дозволяє вам відчувати себе комфортно поряд з нею? Ви розслаблені, відчуваєте почуття переваги, впевненості, що вона не підставить, що не піде до іншого.
Відносини з «рівним» партнером можуть здаватися як більш бажаними, так і більш небезпечними. За такого партнера потрібно боротися, тому й він сам буде оцінювати ваші здібності та інтелект.
Ніхто не зможе прийняти рішення за вас. Спробуйте поговорити з дівчиною ще раз. Можливо, вона не розуміє, як ви ставитеся до неї насправді. Прояснивши відносини, Ви таки справді ризикуєте втратити. Але так ви дасте їй шанс самій зробити вибір. Вона може здивувати вас, проявивши себе не такою інфантильною, якою ви її вважаєте.
Буває, ми залишаємося з тим, кого не вважаємо відповідним партнером, поки не зустрінемо когось більш гідного. Але в цій ситуації нова людина може просто не з’явитися в нашому житті. Деякі принципово не починають відносин з тими, хто не має свободи. Відкрита розмова зробить ситуацію чесніше. Ми не можемо поважати себе, якщо чинимо нешанобливо до партнера. Можливо, дівчина чекає весілля і не розуміє ваших справжніх намірів. Крім того, варто жити з нелюбимими, відмовляючись від відносин, в яких ми можемо бути щасливі?
Після того як вівчарка сторожа хапнула мене за стегно в піонерському таборі, я собак, м'яко…
Вікторія повільно підняла погляд від різнокольорових коробок із подарунками, які вона акуратно розкладала на столі.…
— Олюню, привіт! Слухай, у мене до тебе справа… навіть не справа, а прохання! —…
- Значить так, люблячий синку! Твої речі вже у передпокої! - У якому сенсі? -…
- Я вас сюди не кликала! І обслуговувати також не наймалася! Таня перехопила кухонний прихват,…
- Ти з глузду з'їхала? Яка ще дитина? – Антон навіть телефон відклав, що на…