Старша сестра однієї моєї знайомої, харківчанка Ольга, була вже у віці трохи за тридцять, а все заміжньою не була жодного разу. Хоча ні від відсутності уваги з боку чоловіків, які не від недосвідченості вона не страждала.
Приязна за характером Ольга зберігала приятельські відносини з усіма колишніми чоловіками.
Медсестра за освітою вона ретельно стежила за собою, займалася спортом, не мала шкідливих звичок і тому виглядала добре і років на десять молодше за свої роки. Що змушувало шлейф шанувальників тягнутися від північної столиці до Києва.
Вона нікого не ображала, всіх обдаровувала посмішками. Але і надіями нікого не благословляла. І це було в її стилі. Таке життя її цілком влаштовувало.
Але ось одного разу один з тих, кому вона розбила серце, так зізнався їй у коханні, що це її зворушило до сліз. Причому нічим таким цей шанувальник не відрізнявся ні розумом ні красою. Паша, Звичайний малоосвічений селюк з провінції, та ще років на десять її молодше.
Йому пощастило. Він слідував за нею з її дозволу усюди як паж, не здаючись.
Два роки залицянь і він домігся свого. Ольга погодилася вийти за нього заміж. Радості його не було меж. І хоч вибір красуні незрозумілий багатьом, живуть вони разом щасливо вже п’ятий рік.
— Та що ж ти за негідниця така! — заголосила Раїса Миколаївна, розмахуючи мокрою ганчіркою.…
— Олю, привіт! Не відволікаю? Слухай, тут така справа… до мене зараз начальник під’їде, Віктор…
Михайло вклав дітей спати і вирішив трохи подивитись телевізор, перш ніж теж вирушить до сну.…
Кілька років тому свекор одного разу не прокинувся. Тамара Петрівна того ж дня, ще до…
Анна застигла з чашкою кави в руках, немов хтось вилив на неї відро крижаної води.…
— Та пішов ти, Євгене! — Галина жбурнула мокру ганчірку в раковину так, що бризки…