Дочка стала щодня отримувати квіти з доставкою кур’єром як на роботу, так і додому. Вона просто не може натішитися цьому залицяльнику, який практично щомиті перебуває поруч з нею або телефонує.
Я не вірю, що ця людина дійсно може працювати, щоб заробляти на подібні недешеві букети, адже весь час зайнятий спілкуванням з моєю дочкою.
Єдина моя відрада в житті – моя дочка. Саме тому я вирішила зробити все можливе для того, щоб дізнатися, ким насправді є цей чоловік.
Я вибрала зручний час і стала стежити за ним. Виявилося, що чоловік вже не так вже й молодий, що тільки живило мої сумніви.
Як можна в такому віці практично нічим не займатися? Може у нього вже була або ще є інша сім’я? Від цих думок голова йшла обертом, а я продовжувала стеження.
На жаль, чи, напевно, все-таки на щастя, мої старання не залишилися непоміченими. Ігор, а так звали чоловіка, за яким я так ретельно стежила, виявився дуже уважним і спостережливим. Мої стеження він помітив в перший же день.
Щоб я не обтяжувала себе, він підійшов і, як би, випадково познайомився. Досить м’яко пояснив, що знає, хто я.
Наступним його кроком було запрошення в кафе. Ми довго і мило розмовляли. Так я дізналася, що бізнес Ігоря давно налагоджений так, що його щоденна присутність на роботі не потрібна, що дочку мою він полюбив всією душею, що згодом доводив щодня.
До мене ставиться з повагою і розумінням, що свою дочку в образу я не дам.
Ось так тепер і живемо. Весілля планують через місяць, дочка вже обрала сукню і весільний букет. А я все ще думаю, чи не занадто швидко?
Але час, напевно, все розставить на місця, а поки вона щаслива, і я буду радіти разом з нею.
- Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим…
Весілля вийшло скромним - гостей тридцять, не більше. Кафе на околиці міста, білі скатертини, осінні…
Аня була приголомшена. Те, що вона випадково почула сьогодні, приїхавши без попередження до свекрухи, було…
Марії нашої не стало ще навесні. Пішла вона тихенько, на самому початку березня, коли на…
Молодий чоловік вів автомобіль, не розбираючи дороги. Їхав, як то кажуть, у нікуди. Єдиним бажанням…
– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися!…