Життєві історії 0
-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш
-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а
Життєві історії 0
– Мамо, не тягни… Куди поділися гроші? –  Ти тільки не лайся… Ми віддали їх Аліні! Їй зараз потрібніше
– Мамо, не тягни… Куди поділися гроші? –  Ти тільки не лайся… Ми віддали
Життєві історії 0
– Навіщо тобі дві квартири, мамо? – Образився син
Маргарита Андріївна збиралася до сина на день народження. Заздалегідь записалася в салон, зробила зачіску,
Життєві історії 0
Іноді доводиться вибирати між поганим, та дуже поганим…
Ніна Василівна чекала доньку біля дверей у ванну кімнату. Аня відчинила клямку, вийшла. –
Життєві історії 0
Прямо зараз зберу речі й до друга. Дякувати Богу, не побралися. Орендую житло, знайду нормальну наречену – і все в мене буде чудово. А ти… сама розбирайся. Я не хочу так жити. НЕ ХОЧУ! Він і справді пішов того ж вечора — разом з більшою частиною загальних накопичень: «Це мої, між іншим». Двері грюкнули, і у квартирі стало пусто
Коли Поліна повернулася з лікарні й, сівши на край дивана, видихнула: «У мене знайшли
Життєві історії 0
Дай мені, будь ласка, грошей, я куплю собі та дітям новий одяг. Тому що я вже п’ятнадцять років доношую те, в чому заміж за тебе виходила, і те, що мені дружина твого старшого брата після себе віддає. І те саме наші діти. Вони доношують усе за своїми старшими двоюрідними братами. А головне! Я, нарешті, винайму окрему квартиру. Тому що я втомилася жити у квартирі твоєї мами
Валерія мила посуд на кухні, коли туди увійшов Іван, перед цим він вимкнув на
Життєві історії 0
Розкрилося все випадково. Алла ніколи не стежила за своїм чоловіком, не перевіряла його телефон і не стежила за рухом коштів за банківськими картками
Розкрилося все випадково. Алла ніколи не стежила за своїм чоловіком, не перевіряла його телефон
Життєві історії 0
– А навіщо воно тобі? Я б давно викинула, все одно лежить без діла. І посуду твоєму вже сто років. Ну, глянь, сервіз давно з моди вийшов, добре б користувалася, а то стоїть роками
– А навіщо воно тобі? Я б давно викинула, все одно лежить без діла.
Життєві історії 0
– Хочеш частку у спадок отримати? Не вийде! Перші у черзі діти, а ти лише онука
– Ірино, доню, я в лікарні! Напевно, це надовго, – нога, складний перелом. Там
Життєві історії 0
–  Заюш, ну дідько поплутав… – Юрко зітхнув. – Це ж остання ніч волі, розумієш? Було ніяково відмовлятись від подарунка
– Юра, годі брехати, я все знаю! Як ти міг так вчинити зі мною

You cannot copy content of this page