– Ми одружилися тиждень тому. Були тільки ми з Лізою, свідки, та ще пара наших друзів. Все, як ми й хотіли. – Ти з глузду з’їхав, синку? – погрозливо промовив батько. – Ми ж ваше весілля так планували! Ми вже всій рідні розповіли, як добре буде! Усіх покликали! Та, як ти міг нас так зганьбити!
– Ну, синку? – поцікавився батько, коли основні страви були з’їдені. Ліза впоралася лише
– Мамо, ти довела нас до злиднів! — Олег жбурнув на стіл виписку з банку. — Ось, дивися сама, що ти наробила!
– Мамо, ти довела нас до злиднів! — Олег жбурнув на стіл виписку з
Річі з сумом спостерігала за вантажниками – в нову квартиру її не брали…
Марина сиділа на підлозі поряд з Річі, повільно проводячи долонею по її потьмянілій, але
Мій дім, мої правила
— Галино Михайлівно, ви знову мої сирники з’їли?! — Аліна стоїть посеред кухні з
– Оленко, знайомся, – бадьоро сказала свекруха. – Це Володимир, мій друг. Йому теж у Київ треба було у справах, от і вирішили вже разом приїхати та познайомитись заодно
Олена мила посуд після сніданку, коли зателефонувала свекруха Раїса. Піврічний Артем мирно спав у
– А я не в гості, я жити, – відповідь Олени нас ввела у ступор. Побачивши це вона продовжила. – Ми з чоловіком розлучаємося, жити з ним більше не можу. Іти мені нікуди, тому я поки що поживу тут
Нині сестра чоловіка живе з нами у квартирі. У неї сім’я розвалилася, йти нікуди,
– А він взагалі вміє розмовляти? Я його жодного разу не чув, – запитав син у матері, дилячись на дідуся
– Мамо, а чому дідусь увесь час мовчить? – прошепотіла семирічна Маша, з трохи
– Коли вечеря буде готова? – Ну, коли приготуєте, тоді і буде. Свекруха випустила окуляри. – Миколо, твоя дружина що хоче, щоб я встала до плити? А вона лежатиме? Наталя, не слухаючи, взяла деякі речі і пішла до коридору. Свекруха слідом. – А що це відбувається? Ти куди це зібралася? – У відпустку! Бувайте!
Наталя з полегшенням поставила важкі сумки на підлогу. – Я вдома! З кімнати долинуло
– Мамо, я не хочу, щоб ти приходила завтра! – Це ж моє весілля, там будуть люди. А ти виглядаєш… ну… не зовсім, як слід. І твоя робота… Мамо, зрозумій, я не хочу, щоб про мене думали, ніби я з… якогось дна
Світлана Петрівна стояла в дверях кімнати, ледве прочинивши двері – щоб не побачив, але
— Пропоную тобі зіграти роль її онука. Ми обоє знаємо, що це — не зовсім правда. Але іноді невелика брехня заради добра може принести величезне щастя. Їй залишилося зовсім трохи — пару тижнів, може, трохи більше. Чому б не зробити її останні дні світлішими? — Обман заради добра?
Олексій відірвався від книжки, яку уважно читав під час перерви між справами, коли почув

You cannot copy content of this page