Життєві історії 0
У ту мить йому стало соромно за свою сестру, яка ледь не вкрала парфуми дружини. Йому стало гидко за племінниць, що вередували й вимагали, аби їм щось поклали поїсти. Йому було незручно за матір, яка притягла всю цю ватаґу на день народження. На душі було паскудно через поведінку батька, який поводився за столом, як свиня. Поставивши коробочку з парфумами назад на столик, він звернувся до родичів
— Старайся тримати дім у порядку! Скільки можна тебе вчити? — з обуренням у
Життєві історії 0
А може… Тут Галю аж пересмикнуло всю. Господи, прийдуть такі думки в голову! Вона щойно подумала, що може її Діма і є новий залицяльник Марини. А що? Багато що збігається. Дні, в які Марина зустрічається з коханцем, збігаються з днями, коли Діма йде до друга, щоб машину лагодити. Невже… Та ні, такого не може бути. Не буває таких збігів, та й Дмитро її любить. А раптом… Галя насупилася. Є тільки один спосіб перевірити, чи справді Діма ходить до Сашка
Галина нарешті видихнула. Дякувати Богу, вона прийняла останню клієнтку на сьогодні. Тяжкий день, але
Життєві історії 0
Маленький господар…
– Синку, мені треба виїхати на шість місяців у відрядження, так треба, заразом і
Життєві історії 0
— Доню,— благала жінка,— дай мені хоч чверть буханця… Я віддам тобі завтра. Голова паморочиться… Я не можу… Я просто не можу більше терпіти голод. Але в очах продавчині не було жодної краплі співчуття. – Ні, – різко обірвала вона. — Я благодійністю не займаюсь. Сама ледве зводжу кінці з кінцями. Тут щодня натовпи просять, а я не можу всіх годувати. Не затримуй, у мене черга
Тонкий зимовий вітер пронизував до кісток, обвиваючи старі вулиці міста, наче нагадуючи про часи,
Життєві історії 0
– Ви що думаєте,  якщо я опинилася з Лізою за одним столом, то різко поведуся на її святі очі, натисну на Сашка, а він послухає і, –  вуаля, весілля? – А як інакше? – Здивувалася бабуся Зоя. – Раз зробив дитятко, значить відповідати повинен
– Тобі що, начхати, що дитина без батька на світ з’явиться? Вплинь на нього!
Життєві історії 0
– А знаєш що? – Марина раптом відчула, як усередині закипає злість. – Мені  все це набридло! Я їду до мами! –  Ти з глузду з’їхала? – миттю зменшив тон Андрій. – Хоча, а чому б і ні? Поживи мабуть одна, подумай над своєю поведінкою. Тільки знай – я не маю наміру змінювати свої принципи
– Слухай, а може, відзначимо мій день народження у ресторані? – обережно спитала Марина,
Життєві історії 0
Цінуй життя — своє і чуже
Першими його помітили випадкові перехожі. Бабуся завмерла посеред тротуару, не вірячи очам. — Господи,
Життєві історії 0
Я зібрала дітей, щоб оголосити заповіт, майже всім я заповідала по порожньому конверту з дзеркалом усередині, але одному дістався інший конверт.
– Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч за годину. У центрі. Розумієш, правда?
Життєві історії 0
– Ти був тим самим чоловіком, який залишив мене біля дверей дитбудинку? – Запитав Роман незнайомця, побачивши на його грудях таку саму родиму пляму
– Ну все, хлопці, мені час! – крикнув Роман, застрибуючи на підніжку потягу, що
Життєві історії 0
– Гони його! Квартира твоя. Вибачиш, а він знову… Я знаю, що це тяжко, але я з тобою! – Сказала свекруха ошелешеній невістці
– Я до мами поїхав, вона терміново просила допомогти. Буду завтра ввечері. Не нудьгуйте.

You cannot copy content of this page