– Галино Петрівно, я, мабуть, не зможу, у нас були плани на суботу. – Які плани? Що важливіше за онуку? Я ж вам не чужа, ви ж тепер із холодильником, я вам, можна сказати, життя полегшила. А ви мені навіть допомогти не можете?
Старий холодильник гудів, як дизельний трактор, і в ньому постійно щось підмерзало, а щось
– Паличку подарую – повинна радіти, бо чоловік коханий тобі її приніс! І взагалі, дорогий не подарунок, а увага…
– Лідо, я не зрозумів, а що це у тебе з виразом обличчя? –
Непрохані гості
Телефон розбудив Валю о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо
Отже, цей інтелігент, він тепер – небезпечний злочинець. Можеш не сумніватися
Коли в лісника Єгора зранку завібрував мобільний телефон, він довго думав, відповідати на дзвінок
⁃ Послухай, я щойно прилягла. Мені справді дуже не добре. Я відпочину, і постараюся все приготувати. Чому для тебе важливіше застілля, ніж моє здоров’я, – майже зі сльозами на очах вже промовляла Яна. ⁃ Для мене важливо, щоб все було, як завжди – добре й смачно. Приготуй все, а потім йди лікуйся
⁃ Скільки ж можна лежати. Гості мають завтра бути. А ти тут влаштувала цирк,
– Татусю, не йди! Любий, не кидай нас! Татку, нічого мені більше не купуй і Льоші теж. Тільки з нами живи! Не треба ні машинок, ні цукерок. Жодних подарунків не треба! Аби ти був поруч! – кричав шестирічний Гліб, вчепившись у ногу батька
– Татусю, не йди! Любий, не кидай нас! Татку, нічого мені більше не купуй
– Ану припини! Щоб не сталося, – ти тепер мати! Шмарклі підітрі, молоко зникне від переживань, – сказала медсестра
Таня лежала, відвернувшись до стіни. Усім принесли дітей для годування, а її малюка навіть
– Так їй і треба! Вона зруйнувала нашу сім’ю і отримала покарання. Тепер її дочка сирота, а Юлька в Одесі  відпочиває і нічого не потребує, – говорила Олена подрузі
– Мамо, а коли тато з відрядження повернеться? – жалібно спитала семирічна Юля. –
– Льоша, ця кішка щось від нас явно хоче, вона кудись кличе. – Бачу… Ходімо, подивимося
Сьогодні, як завжди, Наташа зустрічала сина зі школи… Вона спеціально для цього взяла відпустку
–  Ой, ще й хлібом дорікає! Не знала, що ти така дріб’язкова! – Репетувала подруга. –  Знаєш, легко та зручно говорити, коли ти на цей хліб не заробляєш!
– Ти, звичайно, молодець, що  дала їй притулок… але, Ларисо, вона за твоєю спиною

You cannot copy content of this page