Привид в квартирі під номером 66

Багато людей люблять дивитися фільми жахів про привидів. Хтось вірить в них, а хтось ні. Я раніше вважала, що це все вигадки і люди просто вигадують все це щоб кого-небудь налякати.

Після закінчення школи я вступила до університету в іншій області. У гуртожитку я жити не захотіла і оселилася в квартирі маминої подруги (номер квартири був 66). Я і раніше бувала у неї в квартирі, коли приїжджала з мамою в гості на пару днів, але тоді я нічого дивного не помічала.

До навчального року я заїхала в квартиру (вона була однокімнатною, і, крім мене, там жила мамина подруга і її дочка). Кожні вихідні мої співмешканці їхали в заміський будинок і я залишалася в квартирі одна.

Перші пару місяців все було нормально, я звикала до нового місця мого проживання, але, перебуваючи в квартирі, мене гнітила обстановка, може це тому, що я покинула звичне мені середовище проживання. Але потім я почала помічати різні дивні речі.

Перше, що мене насторожило, це старе дзеркало, яке стояло навпроти місця, де я спала. Вечорами я бачила чорні силуети, що спливають на частки секунди в відображенні, і це було не одноразово. Після цього я почала відчувати чиюсь присутність. Мене стало це лякати. Я зателефонувала мамі і розповіла це.

Вона сказала, що їй теж здавалося щось подібне, але нібито нічого страшного в цьому немає, живи, вчись … Якщо це мені все здавалося тільки ввечері і тільки, коли я залишалася в квартирі сама, то ще через пару місяців днем ​​я стала чітко чути важке дихання з боку старого ліжка, що стояло в кутку кімнати. І це повторювалося знову і знову.

Після цього мені щоночі почали снитися кошмари, якось я різко скочила з ліжка посеред ночі з переривчастим диханням і болем в долонях, так як уві сні я дуже сильно стискала руки в кулаки і нігтями прорізала собі шкіру.

Але після одного випадку я більше не змогла перебувати в цій страшній квартирі. Справа була взимку, у мене почалася сесія, потрібно було готуватися до іспиту, який випадав якраз у вихідний день і я знову залишилася одна в квартирі.

До глибокого вечора я читала книгу. Дочитавши до кінця, я поклала книгу на комод і лягла спати. Вночі я прокинулася від дивного звуку: я чула, як хтось гортає книгу сторінку за сторінкою. Все моє тіло немов паралізувало, я абсолютно не могла рухатися.

У мене вийшло тільки відкрити очі, але в непроглядній темряві я нічого не могла розглянути. Я вирішила просто закрити очі і спробувати заснути, адже більше мені нічого не залишалося.

Вранці я встала, зібрала всі свої речі і з’їхала. Не знаю, чи був це привид або щось інше, але більше я не поверталася до цієї квартири під номером 66.