– Рито, не зв’язувалася б ти з одруженим, – обережно сказала тітка племінниці. Та хто ж її послухав…

– Рито, не зв’язувалася б ти з одруженим, – обережно сказала Оксана в слухавку. – Ти ж ще …

– Так-так, я ще молода і таке інше! – перебила її племінниця. – Тільки мені вже двадцять шість років! Я сім’ю хочу, дітей! Ти ж знаєш…

Оксана знала. А ще вона знала, що на чужому нещасті щастя збудувати дуже рідко виходить. Та що вона, хоч і рідна тітка Рити, могла зробити?

Риті було чотирнадцять років, коли не стало її мами. Дівчинка залишилася круглою сиротою, оскільки батько її пішов із життя за шість років до цього.

Молодшу сестру Рити, трирічну Соню, забрав її рідний батько, а Рита переїхала до тітки Оксани.

Не могла ж вона, насправді, допустити, щоб рідна племінниця потрапила в дитбудинок?!

Оксана навіть трохи з чоловіком посварилася через це, але зрештою Олексій відступив: «Робіть, що хочете!», – і поїхав у чергове відрядження.

Втім, незабаром стосунки у їхній родині налагодилися. Рита була активною дівчиною, але не конфліктною.

Різко подорослішавши після тих трагічних подій, вона чітко усвідомлювала, що відбувається, і була вдячна тітці та її чоловікові.

– Я поїду в коледж вступати, тітко Оксано. Там і гуртожиток є, – заявила вона після дев’ятого класу. – Не набридатиму вам.

– Та ти нам не заважаєш, – щиро заперечила Оксана. – Але, якщо ти твердо вирішила, то ми тебе  підтримаємо.

Вони продовжували спілкуватися, Рита приїжджала в гості до тітки і відвідувала молодшу сестру. Навчалася добре, ще й підробляти встигала.

Отримавши диплом, вступила в інститут, та переїхала від родичів тепер уже за вісімсот кілометрів. Вона продовжувала вперто вчитися і наперед знала, що працюватиме у великій компанії логістом.

А поки  винаймала з приятелькою квартиру і підробляла.

– Ти так надірвешся, – зітхала Оксана. – Відпочиваєш коли?

– Потім, тітко Оксано! Потім і відпочину, і вийду заміж, і двох дітей матиму. Ні – трьох! – сміялася Рита.

Оксана розуміла племінницю – розраховувати їй було ні на кого. А Рита – розумниця, все в неї за планом, за розкладом. Напевно, свого доб’ється.

Ось тому Оксана і здивувалася намірам племінниці зв’язатися із одруженим чоловіком. Тепер і робота хороша у дівчини була, і фінансова подушка була. Можна  було видихнути, озирнутися на всі боки!

Рита, може, і не писана красуня, але дуже приваблива дівчина. Але, видно, озиратися дівчина особливо не збиралася. Сподобався їй фахівець із безпеки в тій же компанії.

Досить симпатичний, Рита їй фото надсилала, тридцяти трьох років від народження, серйозний начебто і дбайливий (за словами Рити).

Тільки один недолік у нього був, щоправда, дуже суттєвий. Стас був одружений та виховував трирічну дочку.

Всі ці новини племінниця повідомила Оксані через три місяці з початку роману.

Якісь умовляння з боку тітки дівчина не сприймала, а знаючи її твердий характер, Оксана не сумнівалася, що та свого доб’ється.

Ось тільки чи порадує її результат?

– Все! Я зробила так, що ця його Ольга дізналася про нас! – урочисто повідомила Рита ще за два місяці. – Бо він, бачите, боїться їй говорити. Жіноча засмутиться!

– Не треба було цього робити, – спробувала охолодити запал племінниці Оксана, але її ніхто не слухав, звісно ж.

Ще через місяць, після численних скандалів, Стас переїхав у квартиру, яку Рита винаймала з приятелькою.

– Уявляєш?! З’явилася ця… до нас на роботу та влаштувала істерику Стасу. Справжній концерт!

Довелося потім мені Стаса заспокоювати, – захлинаючись, розповідала Рита телефоном. – Ніяк не може зрозуміти, що він до неї не повернеться!

– Вони все-таки вісім років одружені, не так просто це розірвати, – Оксана співчувала незнайомій Ользі.

Потім вона вже зрозуміла, що племінниця її й не слухає до пуття. Їй головне – поділитися з кимось, а ближче тітки у неї нікого немає.

– Він знову поїхав гуляти з донькою! – злилася Рита. – І ця… теж там, мабуть.

– Рито, ну ось за всієї моєї любові до тебе… Не зникнуть колишня дружина та дочка із життя Стаса! Розумієш? – не витримала Оксана.

– Це ми ще побачимо!

Ще через місяць відбулося розлучення Стаса з дружиною, про що Рита повідомила тітці з величезним торжеством, а потім… потім запал її зменшився.

– Щось іде не так? – поцікавилася Оксана в черговій розмові з племінницею.

– Та все нормально … – мляво відгукнулася та.

– Говори вже!

– Загалом, жили вони в іпотечній квартирі, – зітхнувши, почала розповідати Рита. – Вона оформлена на Стаса.

– Вони до того, як дізналися, що ця Оля при надії й не були розписані, заради дитини розписалися. Звісно, ​​іпотеку платив Стас. Із зарплати цієї…, яка продавчинею працювала, особливо не розгуляєшся.

Марію там зареєстрували, і тепер Стас виселити їх не може, а сама вона не збирається з’їжджати.

– Має право…

– Ось і ти туди ж! Адвокат нам уже пояснив. Ну у цієї ж совість має бути!

Оксана так не думала, але вважала за краще племінниці не заперечувати – та й так на взводі.

Кілька місяців Рита не скаржилася. Навпаки, стала якось спокійніше, із задоволенням розповідала, що живуть вони зі Стасом удвох, сусідка з’їхала до свого хлопця, гарно живуть, вона про нього піклується, він уже майже не згадує про дружину, а з дочкою зустрічається разів зо три на місяць.

– Все ідеально, так? – з легкою усмішкою спитала Оксана.

– Ну… майже, – Рита пропустила усмішку тітки. — Якийсь Стас став байдужий. У коханні не зізнається, тільки якщо спитаю, забув про нашу дату. І заміж не кличе.

– Рито, ти ж давно доросла. Повинна розуміти, що не кинеться чоловік відразу одружуватися після розлучення! – не витримала Оксана.

– Та я розумію. А ще й грошей у нас на весілля немає… Зарплата у Стаса наче й не маленька, але левову частку він віддає за іпотеку, потім аліменти, ще й за цю квартиру платить, продукти. Залишається дрібниця! Якби не моя зарплата…

– Я сподіваюся, ти не збираєшся влаштовувати весілля за власний кошт?

Оксана знала, що Рита має накопичення.

– Не знаю… Ні, мабуть. Тим більше, що мене ніхто заміж і не кличе.

Оксана пошкодувала б племінницю, якби та сама у все це не вляпалася, впевнена в тому, що все робить правильно…

Майже два місяці Рита їй не дзвонила – лише надсилала повідомлення, що в неї все гаразд, а потім раптом приїхала.

– Я вирішила, що повинна тобі особисто це сказати, – урочисто заявила племінниця. – Я при надії! Та-дам!

– Вітаю! Батько дитини теж радий?

– Не дуже, – засмутилася Рита. – Він взагалі був категорично проти дитини, ми охоронялися, але проти природи не попреш, – лукаво посміхнулася вона.

– І що? Коли весілля?

– Про це не йдеться. Ми з’їздили до його батьків, познайомилися нарешті. – Нормальні люди поводилися привітно. Вони, правда, ще не знають, що я в положенні. Окрім Стаса, знаєш лише ти.

– Не маю сумніву, що ти доведеш справу до кінця. Точніше, Стаса – до вінця, – спробувала підбадьорити племінницю Оксана.

Рита промовчала. А ще за місяць племінниця зателефонувала Оксані у сльозах.

– Ця колишня залишила дитину на Стаса і поїхала!

– Куди?

– Та звідки я знаю? Зателефонувала йому, попросила приїхати, а коли він до них примчав, взяла сумку, сказала, що їй треба відпочити, і поїхала на таксі.

– Рито, я вже тобі пояснювала, що Стас ніколи не перестане бути батьком Марії. Змирися вже з цим.

– Так? Я б змирилася, тільки він мене не покликав з ними жити! Говорить, що чужа тітка може травмувати психіку дитини! Чужа?! Це я чужа?!

Рита ще довго обурювалася, Оксана мовчки слухала, а що вона могла ще зробити?

За два тижні голос племінниці в слухавці був уже веселіше.

– Повернулася відпочиваюча! – повідомила вона. – А ще – вона з’їхала з квартири разом із донькою! Начебто вирішила повернутися до батьків, слава тобі, господи! Потрібно терміново змінити замки! Так адвокат сказав.

– Рито, ти б так не нервувала… Тобі не можна.

– А знаєш, тітко Оксано? Я абсолютно спокійна чомусь тепер…

– Стас зробив тобі пропозицію?

– Ні. І я не збираюся його вмовляти та примушувати. Захоче, нехай одружується. А ні, то ні! Сама народ жу дитину і сама її виховаю.

– Ось як…

– Так! Власне, мені раніше просто не було від кого залетіти, а тепер мені ніхто не потрібен!

– Стривай. Стас відмовляється визнавати дитину?

– Ой, та нічого він не каже! Спочатку ходив надутий, щось там бурмотів про те, що ще рано, але я йому зрозуміло пояснила, що малюк буде.

У Рити в термін з’явився здоровий хлопчик. Стас так і не зробив їй пропозицію, але дитину офіційно визнав.

Пів року після цього вони прожили в його квартирі, постійно сварячись, а потім Рита з малюком повернулася до рідного міста в батьківську квартиру.

Вона подала на аліменти, і Стас їх справно платить, але вони не бачаться. Ходять чутки, що чоловік намагається повернути дружину та дочку, але поки що безуспішно. За що боровся, недолугий…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!