Сім років закохана в Ігора, ще кілька років тому думала, що ми почнемо зустрічатися, але він почав зустрічатися з дівчиною і навіть одружився. Ну, а ми продовжуємо спілкуватися як друзі

Ми знайомі з підліткового віку – років з 14. Ми зустрілися на відпочинку і не особливо спілкувалися, він мене сильно соромився. Потім роз’їхалися, стали листуватися – живемо в різних містах. І у мене виникли до нього почуття.

Через рік спілкування я зізналася йому, він лише посміявся, мовляв, знайомі так мало, один раз бачилися, і вже почуття.

Сказав, що відповісти не може і відкладе це на «далеку поличку». Я перестала з ним спілкуватися на рік, але потім відновила спілкування.

У мене був хлопець, у нього дівчина. Дивно, але вона була дуже схожа на мене. Я вирішила не реагувати на це – кохала, як мені здавалося, свого хлопця. Але потім зрозуміла, що минулі почуття не вичерпалися, а ніби виросли, стали більш дорослими.

Хлопець, якого я любила, пережив складні ситуації: його батьки розлучилися, дівчина кинула, потім під час падіння він отримав травми, через які багато часу пролежав у ліжку. Я вирішила підтримати його. Ми багато спілкувалися.

Потім я йому запропонувала відносини. Він подумав і відмовився, пояснюючи це своїми почуттями до колишньої.

Але через пів року він став з кимось зустрічатися, а через два роки вони зіграли весілля. І ось він одружений вже рік, а я все не можу заглушити кохання до нього. При цьому мені дійсно незрозуміло, чому я до сих пір думаю про нього.

Я йому була нецікава, він часом мене ігнорував. Але коли дзвоню, він бере трубку – вважає, що я до нього більше нічого не відчуваю, спілкуємося по-дружньому.

Але він дивно на мене дивився, коли ми бачилися вдруге в житті (це було недавно), і поводив себе злегка дивно, навіть його родичі це помітили.

На свою дівчину він майже не дивився, а від мене не відводив погляду – правда, не при дівчині.

Вся дивина в тому, що бачилися ми всього два рази в житті. І при цьому почуття ніби дорослішають зі мною, не йдуть, я їх не можу перерости. Здається, ніби у нього з його дружиною несерйозно, ніби просто зручно, адже вони жили і живуть в одному місті, а я далеко, зі мною незручно.

Не розумію, звідки у мене впевненість, що у нас могло вийти, що саме я йому потрібна. Зовні це абсолютно так не виглядає!

Цим почуттям вже сьомий рік. Набридли ці ілюзії. Набридло відчувати пристрасть до далекої людині. Чому це відбувається і як це виправити?