Спілкування перетекло в зустріч, на якій він відразу зізнався, що одружений і йти від дружини не збирається. Я трохи засмутилася, але ж все одно чогось серйозного я не планувала

Я познайомилася з ним в інтернеті, у нас виявилися спільні інтереси. На сторінці в сімейний стан стояв статус «все складно». У мене в той час близько півроку нікого не було, мені було нудно, і я була рада поспілкуватися з цікавою людиною, не замислюючись ні про що більше.

Спілкування перетекло в зустріч, на якій він відразу зізнався, що одружений і йти від дружини не збирається. Я трохи засмутилася, але ж все одно чогось серйозного я не планувала.

Ми зустрічалися місяць, перш ніж він поїхав в інше місто на півроку у відрядження. Перед цим він намагався зі мною розлучитися, але кожен день стали телефонувати по скайпу і розмовляти годинами. Потім він став приїжджати до мене на вихідних.

Після цього тривалого відрядження він поїхав в інше місто жити в зв’язку з роботою. Сім’я мала переїхати до нього через пару місяців. За весь цей час він багато разів серйозно сварився з дружиною, вимагав розлучення (не через мене, а з їх сімейних проблем), проте кожного разу у дружини знаходився один і той же чарівний аргумент: «подумай про дітей».

Вона обіцяла змінитися, він намагався змінитися заради сім’ї і дітей, але в такому віці люди вже не змінюються. Вони дуже багато чого одне від одного хотіли: він – ніжності і близькості, вона – грошей і порядку в будинку, і ніяк у них це не складалося. Вже не кажучи про відсутність спільних інтересів.

На запитання на кшталт «чому вони так довго разом жили-то?» і «хіба він не бачив, коли одружився, яка вона?» він відповідав, що тоді бачив, наскільки вона господарська, любить порядок, добре готує. Вважав, що це головне в дружині, а решта як-небудь буде.

Весь цей час я просто кохала його, нічого не вимагаючи натомість. Він поїхав туди, незабаром переїхала його родина. Він хотів почати все з чистого аркуша, але не виходило. У новому місті були всі ті ж проблеми і сварки.

Незабаром я теж переїхала до цього міста, він допоміг мені знайти хорошу роботу. Наші відносини тривали. От чесно, після наших зустрічей і в родині у нього все було спокійніше. Але одного разу, після чергової сварки, він просто встав і пішов. До мене.

Він так і не говорив, що у нього є інша, хоча дружина, звичайно, про все здогадувалася.

Спочатку вона сміялася і загрожувала, мовляв, та кому ти потрібен, все одно приповзеш назад. Коли зрозуміла, що ні, почала бідкатися, просити повернутися і прикриватися дітьми.

Але шляху назад не було. Розлучення, аліменти. Він майже щодня ходить до дітей. Відносини з колишньої не підтримує взагалі, так як вона почала розпускати мерзенні чутки про нього і про мене.

А у нас все добре. Плануємо весілля, думаємо про дітей, ходимо на концерти і цікаво проводимо час. У побутових питаннях проблем немає (обидва любимо творчий безлад і не влаштовуємо через це проблем). Ми знайшли одне одного і щасливі. А його колишній потрібен для щастя зовсім інший чоловік.