Я дівчина, мені 20 років. Нещодавно познайомилася з хлопцем, йому 28. Ось начебто я і повнолітня, і начебто він не старий, але мене напружує ця різниця.
Він симпатичний, начитаний, вихований. А я сиджу і думаю: на якого дідька я йому здалася 20-річна? Якщо для “тих самих” справ, то начебто не схоже, він за весь цей час не натякав жодного разу.
Так проявляє симпатію, але тільки на словах, на милих романтичних хитрощах – квіти подарує, запросить на концерт, а там мені зі сцени передадуть привіт і т.п. А може просто вичікує момент.
Я просто не можу зрозуміти. У мене немає певного досвіду розуміти чоловіків, та до того ж дорослих. Навколо нього багато дівчат його віку, або трохи молодші року на 3-4, і постійно питаюся чому саме я?
Я все таки вважаю себе ще дитиною (ну не прям 5 річною дівчинкою звичайно. Але я вчуся, студентка, а він уже сформувався, дядько такий. От не зрозумію себе.
Начебто різниця не така страшна, він себе позиціонує як молодий хлопець (в принципі так і є), в батьки він мені не годиться, а я все одно мучуся.
Бачу що ситуація підходить до того моменту, коли він запропонує мені бути з ним разом, він вже і так і сяк натякає, щоб ми офіційно зустрічалися, а я вдаю із себе дурну і не знаю що робити, щоб потім дров не наламати. Ось порадьте як ви з боку бачите цю ситуацію? Навіщо йому я?
Вони обирали будинок два роки. Дивилися варіанти, сперечалися про планування, кількість кімнат, про те, де…
— Мама, швидше за все, до нас переїде. Ірина повільно опустила на тарілку ніж, яким…
- Ви б, Марино Юріївно, про сина подумали, а не на порожніх метрах сиділи! Гроші…
— Ти хоч уявляєш, як ми живемо? — голос Аліни, тонкий і скигливий, був першим,…
Після обіду Віра збиралася вийти із сином на прогулянку, але побачила, що телефон майже розрядився.…
- А бабуся точно не знає, що ми їдемо? - уже втретє спитала Соня. -…