Я дівчина, мені 20 років. Нещодавно познайомилася з хлопцем, йому 28. Ось начебто я і повнолітня, і начебто він не старий, але мене напружує ця різниця.
Він симпатичний, начитаний, вихований. А я сиджу і думаю: на якого дідька я йому здалася 20-річна? Якщо для “тих самих” справ, то начебто не схоже, він за весь цей час не натякав жодного разу.
Так проявляє симпатію, але тільки на словах, на милих романтичних хитрощах – квіти подарує, запросить на концерт, а там мені зі сцени передадуть привіт і т.п. А може просто вичікує момент.
Я просто не можу зрозуміти. У мене немає певного досвіду розуміти чоловіків, та до того ж дорослих. Навколо нього багато дівчат його віку, або трохи молодші року на 3-4, і постійно питаюся чому саме я?
Я все таки вважаю себе ще дитиною (ну не прям 5 річною дівчинкою звичайно. Але я вчуся, студентка, а він уже сформувався, дядько такий. От не зрозумію себе.
Начебто різниця не така страшна, він себе позиціонує як молодий хлопець (в принципі так і є), в батьки він мені не годиться, а я все одно мучуся.
Бачу що ситуація підходить до того моменту, коли він запропонує мені бути з ним разом, він вже і так і сяк натякає, щоб ми офіційно зустрічалися, а я вдаю із себе дурну і не знаю що робити, щоб потім дров не наламати. Ось порадьте як ви з боку бачите цю ситуацію? Навіщо йому я?
Дві великі дорожні сумки біля дверей – і Кіра ще навіть не вставила ключ у…
Щойно Мілана зняла пальто, як з кухні до неї долетів голос чоловіка. — Захаре, годі…
Ніна заміж вийшла у двадцять три, наче не рано, й не пізно. Всі вважали, що…
Коли Таня прийшла додому, вдома її напружено чекали батьки. І обличчя у них були такі…
У п'ятницю вранці Максим надіслав реквізити рахунку та коротке повідомлення: - Світлано, сьогодні треба двісті.…
- Ви що, справді думали, ніби тарілка каші з котлетками дає вам право на трикімнатну…