Ніна Валеріївна вважає, що ми поспішили розписатися. Вона все ще думає, що я не гідна бути дружиною її хлопчика. Справа в тому, що я із села. А з Андрієм познайомилася, коли переїхала до міста вчитися.
Я не знаю, що таке розкіш, але й ніколи не претендувала на житло Андрія. Він має квартиру, яку свекруха переписала на сина кілька років тому. Чоловік вирішив, що впорається сам: поки поживе зі мною на орендованій квартирі, а мамину нерухомість запропонував здавати в оренду. Так і вчинили.
Тільки Ніна Валеріївна все одно підозрює мене у якихось махінаціях. Мовляв, сина її я не люблю і лише через житло прив’язалася.
Андрій — хороша і терпляча людина, але навіть він не згоден зі своєю мамою. І коли Ніна Валеріївна приходить нас життю повчити і торкається теми квартири, вона щиро вірить, що мені від чоловіка тільки міська прописка потрібна.
Одружилися ми всупереч волі Ніни Валеріївни. А коли в нас народилася дочка і постало питання прописки, свекруха тільки примовляла, що онучка у неї все забере.
Звичайно, Ніна Валеріївна Мілу не прописала ні в себе в квартирі, ні в квартирі чоловіка. Я особливо не засмутилася, це було очевидно.
Мій чоловік їй нічого не міг відповісти, не хотів псувати стосунки з мамою і зі мною не хотів лаятись. А я, виходить, була без підтримки. Коли настав час приватизації, Ніна Валеріївна переписала квартиру на свою молодшу дочку, а Андрію нічого не дісталося. Добре, що він виріс якимось чином самостійним чоловіком і може зараз подбати про себе та нас.
Ми ось-ось купимо власну квартиру, бо довго збирали на неї спільними зусиллями. А зараз молодша сестра Андрія зустріла своє кохання. Виявилося, що її хлопець теж із села, і вони нещодавно побралися.
На відміну від Андрія, Віка не стала слухати свекруху. І оскільки квартира була оформлена на Віку, то вона прописала там свого чоловіка. На той час Ніна Валеріївна жила з Вікою та здавала квартиру Андрія.
Так як свекруха не хоче втрачати пасивний дохід, то тулиться у двокімнатній квартирі з дочкою та зятем.
А сама дедалі частіше приходить до нас. Наче за останній рік Ніна Валеріївна мене полюбила. Приходить, отже, щосуботи і розповідає, як її зять господарює у її ж квартирі. А ми допомогти нічим не можемо. Почасти Ніна Валеріївна сама винна у тому, як нині живе. Їй залишається лише скаржитися і періодично нас повчати.
Валентині Петрівні та Аркадію Карповичу щоліта донька та зять привозили онуків. Спочатку на місяць, бо…
Вдома було тепло та затишно і, швидше за все, пахло смачним обідом. Пам'ятаю, подумав, що…
Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя…
- Ви знову до неї їдете? Чому не до мене? Чим я гірша? Чому я…
— Ти хоч сам розумієш, що зараз зробив? — сказала мати, ледве стримуючи лють. —…
- Вмієш ти, Любко, секрети зберігати, - сказала я доньці. - Прямо, як емальоване решето,…