Сил моїх більше немає!

Психолог задалася цікавим питанням: чому схожі ситуації викликають в нас різну реакцію?

Маються на увазі неприємні життєві ситуації, які відбирають найбільше сил і енергії. В одному випадку ми йдемо на поводу емоцій, закочуємо скандали, в іншому – спокійно і розумно оцінюємо те, що відбувається. І прийшла до висновку, що в першому випадку ми реагуємо так само з однієї причини: через нестачу внутрішнього ресурсу. У нас просто не вистачає сил. Як фізичних, так і емоційних. Проаналізувавши це, психолог виділила основні моменти, при яких ми втрачаємо сили і набираємо їх.

І тільки вирівнюючи і компенсуючи в собі ці потоки, можна залишатися завжди в тому стані, коли будь-яку ситуацію можна сприймати спокійно і адекватно. Отже,

Ми втрачаємо сили, коли:

говоримо «так», в той час як хотілося сказати «ні»;
посміхаємося, замість того, щоб заплакати;
не відпочиваємо;
вмовляємо себе потерпіти ще трохи, замість того, щоб зрозуміти «Заради якої світлої мети я зараз це терплю?»;
ображаємося, замість того, щоб попросити людину про те, що нам потрібно;
займаємося не своєю справою;
людина нецікава, а ми з якихось вигаданих причин продовжуємо з нею спілкуватися;
люди поруч з нами більшу частину часу говорять про негатив;
говоримо багато про політику, тарифи ЖКГ, пробках на дорогах, і т.д .;
брешемо;
багато і емоційно розповідаємо про те, як живуть інші;
працюємо на нецікавій, обридлій роботі;
боїмося;
чекаємо, що хтось прийде (Дід Мороз, принц, олігарх Леопольд) і життя зміниться;
лаємо себе, вважаємо себе негідними, невмілими, невдалими.

Ми набираємо силу, коли:

знайомимося з новими людьми;
отримуємо нові знання;
подорожуємо;
долаємо свої страхи;
пробуємо щось нове;
гуляємо (не плутайте з «біжимо на роботу» або йдемо в магазин, а саме гуляємо без будь-якої певної мети);
займаємося творчістю;
спілкуємося з приємними людьми;
спілкуємося з людьми, які нас підтримують і вірять в нас;
займаємося своїм тілом (підійдуть будь-які тілесні практики, баня, басейн);
звільняємо фізичний простір (згадайте, як по-іншому ви себе відчуваєте в відремонтованої кімнаті);
звільняємо емоційний простір (згадайте, як ви по-іншому себе відчуваєте, коли вдалося пробачити і попрощатися з людиною);
говоримо «ні», коли хочеться сказати «ні» і говоримо «так», коли хочеться сказати «так»;
починаємо робити те, що просить серце.