Тепер я точно знаю, що про деякі речі краще не знати. Правильно у народі кажуть: без знаття – краще життя

Тепер я точно знаю, що про деякі речі краще не знати. Правильно у народі кажуть: без знаття – краще життя.

Рік тому мій майбутній чоловік запропонував нам з’їхатися. На той момент у нас вже була подана заява до РАГСу, тож нічого поганого я в такому кроці не бачила. Адже нам у будь-якому випадку доведеться скоро жити разом.

У чоловіка на відміну від мене є своя квартира. Чоловік старший за мене на шість років і останні роки жив один. Я ж на той момент мешкала з батьками.

Ми з’їхалися, коли до нашого весілля залишалося трохи менше ніж місяць. Речей у мене було мало. Сенсу везти щось, окрім одягу, я не бачила. Квартира чоловіка була повністю обставлена. Все необхідне для життя вже було.

Тож ми почали жити разом. Перші кілька днів все було чудово. Але потім мама чоловіка повернулася із відпустки. Вона виїжджала на два місяці до двоюрідної сестри за кордон. Ось тоді й почалося!

Перше, про що я дізналася – у мами чоловіка є ключі від його квартири. І ключі ці були не для галочки, на кшталт екстрених випадків, а буквально на кожен день. Свекруха могла запросто заїхати до нас після роботи. Причому їй від своєї роботи було набагато швидше добиратися, ніж нам. Тож вона завжди приїжджала першою.

Відчиняла своїм ключем двері, заходила і спокійнісінько починала господарювати. Вона просто могла перевірити навіть нашу брудну білизну в кошику!
-У Вас там прання накопичилося. Я машинку завантажила, поки вас не було. Вже скоро випере.

Коли я вперше почула подібне, вся скривилася. Я ще можу прийняти той факт, що мама запросто може копатися у речах свого сина. Хоча з огляду на вік останнього це теж слабке виправдання. Ну яке задоволення людині копатися в брудних трусах своєї невістки?

Ще мене дратували ранні парафії свекрухи. Вона ніби не стара, але звичка вставати зранку в неї міцна. Свекруха може прийти до нас о восьмій ранку в суботу і її зовсім нічого в цій події не бентежить. Начхати, що ми весь тиждень працювали, у нас нема жодних планів, щоби так рано прокидатися. Якщо мама так вирішила, ми маємо прокинутися. Хочемо ми цього чи ні.

Мама чоловіка з’являється не щодня. Це відбувається двічі-тричі на тиждень. Але мені цього забагато! Мені важко їхати додому з роботи та гадати: а чи чекає на мене там свекруха, чи у нас сьогодні вихідний?

Я не можу вранці похапцем залишити якісь речі неприбраними, бо знаю, якщо приїде свекруха, то вона все це побачить. І навіть може прибрати. З прибиранням взагалі окрема тема. Свекруха переставляє наш посуд та інші речі. Ставить їх під себе, тобто так, як їй зручніше. І довести, що мені може подобається по-іншому, неможливо.

Я терпіла таку поведінку свекрухи понад рік. Сама не знаю, як мене вистачило. Але все ж таки мій терпець урвався. Я почала намагатися вмовити чоловіка забрати у мами ключі від його квартири або хоча б дзвонити заздалегідь, коли вона вкотре надумає приїхати відвідати нас.

Ось тут і з’ясувалося, що квартира чоловікові не належить! Власником є свекруха!

У мене земля під ногами пішла. Але чоловік все ж таки попросив маму, щоб вона дзвонила і говорила коли та о котрій хоче приїхати. На що отримав п’ятнадцятихвилинну лекцію: я не збираюся нікому дзвонити, я не зобов’язана нікого попереджати, щоб приїхати у власну квартиру.

І що мені тепер робити? Свекруха погрожувала чоловікові тим, що якщо він продовжить качати свої права, то вона його може з квартири й попросити. У нас немає зайвих грошей, але якщо питання встане так, то я вважаю, що краще вже з’їхати та жити спокійно, а не здригатися від кожного звуку, боячись, що ключ вже провертається в замку.

Чоловік, навпаки, вважає, що не варто виходити з мамою на відкритий конфлікт. Каже, що багато років вже живе у маминій квартирі і його тут все влаштовує.

Коли я запитала, навіщо він мені збрехав і сказав, що в нього «своя» квартира, чоловік лише знизав плечима. Яка різниця? Він же не знімає її. Квартира належить його найближчому родичу, а це є «своя».

Як вийти із цієї ситуації? Я стільки терпіла і не хотіла сваритися зі свекрухою. А виявилося, що я злилася через те, що не знала всієї правди. Адже я була впевнена, що мама чоловіка вештається по ЙОГО квартирі, переставляє меблі та наводить свої порядки.

Але виявилося, що все набагато складніше, а чоловік мене обманює.