– Твоя сестра зовсім знахабніла! – Заявив чоловік дружині. – Я стільки для неї зробив, а вона ще й умови мені ставить!

– Твоя сестра зовсім знахабніла! – Заявив Ігор. – Я стільки для неї зробив, а  вона ще й умови мені ставить!

Почувши слова чоловіка, Ольга здивовано підійняла брови.

– А не ти знахабнів?

Ще недавно він був упевнений, що Лєра сама має бути вдячна йому за можливість, яку він їй надав. Тепер вона раптом зажадала від нього щось натомість.

***

Лєрі було дев’ятнадцять років, вона навчалася на третьому курсі і поки що лише приблизно уявляла, чим займатиметься після навчання.

Звичайні розмови про майбутню професію викликали в неї скоріше роздратування, ніж інтерес.

– Ти хоча б напрямок уже обрала? – Запитувала її сестра Ольга.

– Так, я на прикладній математиці вчуся.

– Я не про коледж. Я про те, чим ти потім хочеш займатися.

– Інформаційними технологіями, достеменно не знаю поки що.

Ольга не тиснула. Вона сама колись довго не могла зрозуміти, чого хоче, та вважала, що у її віці це ще не злочин.

У Лєри було багато захоплень. Вона могла годинами розбиратися в нових програмах, дивитися, як влаштовані сайти, намагатися зрозуміти аналітику, порпатися з таблицями і щиро радіти, коли після декількох годин пошуків знаходила причину якоїсь помилки.

Нещодавно вона побачила інформацію про безплатні освітні програми VK Education для студентів.

Відкрила сторінку, перегорнула список напрямків та зберегла її в закладки. Лєра вирішила повернутися до цього пізніше. Поки ж у неї з’явився інший привід перевірити, наскільки добре вона взагалі розуміється.

У чоловіка сестри, Ігоря, був невеликий бізнес, пов’язаний з онлайн-сервісами. Стартап тільки розвивався: справ ставало дедалі більше, а часу на них у нього не вистачало.

– Я зовсім нічого не розумію в цьому! – поскаржився він дружині.

– Може, знайдеш людину, яка цим займатиметься?

– У штат поки не можу, а з вулиці брати будь-кого – теж не хочеться.

+ Запропонуй Лєрі, вона начебто в цьому розуміється. – Без задньої думки видала Ольга. І Ігор запропонував.

Того ж вечора він написав Лєрі:

– Привіт, Лєро. Ти зараз удома? Вільна?

– Привіт. Так. А що?

– Можеш подивитися одну річ? Оля сказала, ти в цьому фахівець.

– Ти про що? Можна конкретніше? – уточнила Лєра.

– Я скину тобі.

За хвилину на її пошті з’явився файл.

– Що з ним робити? – спантеличено спитала вона.

– Подивися, чому цифри не сходяться.

Лєра відкрила таблицю і досить швидко знайшла помилку.

– Ось тут формулу неправильно написано.

– Точно?

– Так.

– Ого. А я пів дня дивився і не помітив.

– Буває. – посміхнулася дівчина.

На цьому все мало й закінчитися. Але за кілька днів Ігор знову написав:

– Лєр, ти не зайнята?

Вона вже могла припустити, що за цим буде.

– Що трапилося? Допомога потрібна?

– Можеш ще одну штуку подивитися? З мене шоколадка.

Потім було ще одне прохання. Далі презентація. Потім кілька таблиць. Потім Ігор попросив розібратися, чому один із рекламних каналів став приносити нижчий результат.

Лєрі було цікаво. Спочатку її навіть надихало, що дорослий серйозний чоловік зі своїм бізнесом радиться з нею і просить допомоги.

Через відсутність досвіду вона не сприймала це, як роботу. Швидше, як можливість перевірити себе.

Іноді Ігор надсилав завдання, яке вона спочатку взагалі не розуміла, а потім кілька годин розбиралася і таки знаходила рішення.

– Слухай, а в тебе непогано виходить, – похвалив Ігор.

– Дякую.

– Я думав, що ти просто любиш за комп’ютером сидіти.

– Ну, мені подобається поєднувати сидіння на зручному стільці та роботу.

Вони обоє засміялися. Ігор приніс їй великий букет полуниці у шоколаді, знаючи, що дівчина обожнює такі солодощі.

Після цього Лєра почала приділяти його проєкту ще більше часу.

А потім сталося те, чого вона зовсім не чекала. Ігор попросив її розібратися з показниками одного із напрямків.

Лєра кілька вечорів вивчала дані, порівнювала результати, перевіряла старі звіти та наприкінці запропонувала змінити підхід.

Ігор спочатку засумнівався:

– Думаєш, спрацює? Не знаю, у мене тут сидів програміст.

– Я також не знаю. Але я б спробувала.

Він спробував. За кілька тижнів цифри дійсно змінилися на краще. Ігор був задоволений.

– Ось тепер інша справа, ти через  ШІ прорахувала? – спитав він.

– Мої знання плюс допомога нейромережі. І вуаля! – сяючи, відповіла Лєра.

Саме таку цитату Ігор і написав у своїх соцмережах під зарозумілим постом про досягнення стартапу.

Лєра чекала, що він хоча би згадає, хто знайшов причину проблеми. Але Ігор уже перейшов на наступне запитання.

А ввечері Лєра побачила в нього в соціальних мережах ще один пост. Ігор написав про результати проєкту, розповів, як кілька місяців переглядав стратегію, тестував різні варіанти і в результаті досяг потрібних показників.

Під публікацією друзі та клієнти вітали його. Лєра перечитала текст ще раз. Жодного слова про неї. Вона так засмутилася, що навіть не стала ставити вподобайку.

Наступного дня Ігор знову зателефонував:

– Лєро, ти можеш сьогодні ще раз подивитися цифри? Там є проблема…

– Не можу, Ігорю.

– Чому?

– У мене заняття.

– Які ще заняття?

– Навчальні. Я пішла на безплатні освітні програми з IT, digital та креативних напрямків.

– Ну, перенеси. Все одно безплатно.

– Ні. Не хочу.

Ігор здивувався.

– У сенсі?

– Я більше не хочу займатись твоїм стартапом просто так.

– Та гаразд тобі, Лєочик!  Ми ж домовились, що ти мені допомагаєш.

– Ми не домовлялися, що я постійно працюватиму. Кілька разів допомогти – це нормально. А витрачати щодня по пів дня на те, що до тебе взагалі ніяк не відноситься.

– Лєро, ти сама казала, що тобі це цікаво. Це практика!

– Цікаво. Але це не означає, що моя робота нічого не коштує.

Ігор важко зітхнув.

– Ось уже не чекав.

–  Я теж не думала, що ти не цінуєш чужої праці. Полуниця не береться до уваги. У мене того дня були іменини, – зітхнула вона і скинула виклик.

– Ну і молодь пішла. Жах! – Похитав головою Ігор.

Лєра вже під’єднувалася до онлайн-лекції. Їй було ніколи розмірковувати про почуття Ігоря. Вона була впевнена, що має рацію.

У новому навчальному сезоні, восени, VK Education справді відкривав набір на безплатні освітні програми для студентів. Всього було більше ста програм з IT, digital та креативних напрямків.

Були асинхронні онлайн-курси, поглиблені заняття та проєктна практика. Можна було вибрати напрямок з аналітики, програмування, AI, інформаційної безпеки та інших спеціальностей.

Лєра зупинилася на продуктивній  аналітиці. Те, чим вона раніше займалася майже інтуїтивно, тепер можна було вивчити системно.

Окремо її зацікавило, що знання можна було перевірити на реальних проєктах, а не просто пройти лекції та отримати сертифікат.

Навчання давалося їй складніше, ніж вона очікувала. Виявилося, що знайти помилку у знайомій таблиці та розуміти, чому вона з’явилася, – зовсім різні речі.

Лєра кілька разів переробляла завдання, отримувала зауваження освітян і злилася них. Але кидати не хотіла.

Особливо після того, як здобула перший проєкт. Тепер це було не прохання Ігоря та не допомога по знайомству. Результат залежав лише від неї.

Ігор тим часом не міг заспокоїтися. Він так звик, що Лєра завжди готова йому допомогти, що зовсім не розумів, де тепер шукати такого ж «легкого на підйом» молодого та кмітливого студента, який не питатиме за свою роботу зарплатню.

Ну чи обійдеться скромними чайовими. Ігор так засмутився, що ніхто не хотів йому допомагати безплатно, що поскаржився дружині.

– Уявляєш, яка молодь пішла! Нахабна і самовпевнена! – Заявив він.

Так Ольга і дізналася, що сталося між чоловіком та її сестрою.

– Ти справді змушував її працювати безплатно?!

– Я її не змушував.

– То чому вона кілька місяців займалася твоїм проєктом?

– Їй самій цікаво було.

– Ти працював би за ідею стільки часу?

– Так! Якби я не працював за ідею, стартап не розвинувся б у успішну справу!

– А за чужу ідею? Не за свою? – запитання Ольги змусило Ігоря замислитись. – Адже ти навіть не зробив відмітку про неї у своєму пості. Розумію тепер, чому вона дулася на мене.

– Та яка різниця? Кому ці позначки цікаві? – промимрив чоловік.

– Тобі, може, й ніяка. А їй, мабуть, є.

– Оль, ну вона ж не співробітник!

– Саме так. Тому, або припини давати їй роботу, або оформи її нормально. Як студентку, на пів ставки.

Ігор нічого не відповів. Він думав, аналізував ринок, питав друзів та шукав на сайтах претендентів. Через кілька днів він зателефонував Валерії.

– Слухай, щодо тієї розмови…

– Що?

– Якщо тобі цікаво продовжувати, давай працюватимемо за угодою.

Лєра посміхнулася.

– А як мені вже не цікаво?

На тому кінці повисла пауза.

– Тоді це також твоє рішення.

– Добре. Я подумаю. Дякую за пропозицію.

Вона не стала погоджуватися одразу. Тому що за цей час сталося ще дещо.

Її навчальний проєкт отримав високу оцінку, і Лєра побачила результат своєї роботи не в таблиці, яку потім хтось інший міг видати за свою, а у власному портфоліо.

Через деякий час їй запропонували пройти відбір на оплачуване стажування.

Коли вона розповіла про це Ользі, сестра привітала її.

– Ну ось. А ти казала, що не знаєш чим хочеш займатися.

– Тепер знаю! – Розпливлася в усмішці Лєра.

Ігор дізнався про стажування випадково.

– І що? Мені не розраховувати на тебе?

– Я відкрита до конкретних пропозицій.

– Швидко ти виросла, молодша сестра, – він похитав головою.

Лєра засміялася.

– Просто раніше ти просив мене, коли треба було одну штуку подивитися і я дивилася. А тепер… спочатку питай, скільки це коштує. А потім уже обговоримо.

– Справедливо, – кивнув Ігор.

Лєра ще не знала, чи залишиться в результаті в його компанії, чи вибере інший шлях. А може, поєднуватиме підробіток, навчання та стажування…

У будь-якому випадку вона знайшла своє покликання і навчилася відстоювати свої інтереси, – а це одна з найважливіших навичок у житті…

Дякую Вам, шановні читачі, за ваші слушні коментарі та вподобайки! Читайте із задоволенням!