Мені 27, все дитинство грав в ігри. Закінчилося воно в армії. Там мені експресом показали як здорово мати порядок в домі і самому ходити в магазин. Цінувати можливості свободи. Далі дуже хотів знайти дівчину, був період френдзон, невірних висновків і в апогеї яких зустрілася дівчина мрії.
Збіглися в тіндері, виявилося вчилися на паралельних курсах. Запросив в кафе. Позгадувати навчання, про щось ще. Чим далі, тим занудніше. Як підсумок – від таксі відмовилася, ледве втиснулася маршрутку, аби не зі мною) Навздогін писав, що сподобалася, але було пізно.
Через два тижні запросив на танці. Погодилася, але перший раз танцюючий хлопець … Подякувала. Через місяць спробував гаряче привітати з днем народження, де текст закінчувався “І свободи від нав’язливих шанувальників”. Відповіла, що самоіронічний я веселіший.
Через місяць запросив на концерт, послалася на зайнятість.
Ще через місяць випадково зустрілися на одному заході, де вдалося потанцювати (я продовжив займатися). На наступний день написала, що таким я їй сподобався. Відповів: “Приємно чути таке від дівчини, яка затягла мене на танці)”. Через тиждень запросив на дискотеку (для танцюристів), відповіла, що є плани.
Написав “Дуже шкода, іншим разом”. Наступний раз вдалося побачитися на дні народженні друга через місяці 3. Ми всією компанією проходили повз будинока – я взяв пуховик і листівку з автографами її вчителів. Після того, як подарував, взяв за руку і поцілував.
На наступний день була якась розмова, що у мене є дівчина і між нами дивна дружба. Запитав чи добре їй зі мною. Відповіла “так”. Попросив не думати, почав обіймати і цілувати. Але видно було, що їй нудно. Проводив додому. На наступний день після поцілунку розлучився з дівчиною. І далі у френздону.
Як підсумок – три місяці тому мене попросила більше не турбувати. Промовчав. Попросив на запланований з нею концерт сходити спільного з знайомим (писав він). Вона відмовилася. Потім були лайки, привіти через друзів. Я відчував, що мене хитає і вчора написав.
Вийшов такий діалог:
-Вибач)
-За що?
-За себе)
-Ізвіняю)
В принципі після тієї негативної значущості, яка була це – нормальний кінець історії.
В результаті зараз намагаюся знайомитися в тіндері, виходять подібні діалоги:
* Серед купи фото є табличка матфака і у неї просто офігенне довжелезне руде волосся *
-Матфак?)
-Він самий)
-Нобель б переглянув список наук, побачивши твоє волосся)
-Прекрасний комплімент, спасибі)
Тут тієї картинки з пікапером не вистачає, звичайно, але як вмію.
Далі розмова про її професії і пропозиція зустрічі. Погодилася!
І з іншого, дуууже гарною, ОЗ якої на кілька стільців мене вище.
Багато фото з поїздок.
-У вас зачіска кольору сонця)
Гадаю це всього лише гра світла)
-Всього лише гра, а такий образ вийшов)
-Як проводиш вихідні?
– * Дуже великий текст про тренування *
А далі вона не відповіла. Через пару днів запросив спробувати. Мовчить.
Ще через пару днів:
-Вибач, що так різко)
-Як потренувався?
-Є над чим працювати) А як твої вихідні? Чим любиш займатися?
-Так як і всі) Ніякого конкретного хобі немає
-А як же подорожі?
-Ну це хобі не назвеш.
-А як назвеш?
-Отпуск))
-))
До речі деякі люди не вміють відпочивати. Ти вмієш)
* Потім вона не відповідала і я написав *
-Мені не доводилося ще з такою гарною дівчиною в тіндері спілкуватися) Ви всі такі закриті?
-Я не розумію як можна не вміти відпочивати. Я не закрита, але зараз трохи зайнята. Чи можемо пізніше поспілкуватися. Буду вдячна, якщо годині о 8 напишеш. Сама забуду)
-Я в цей час в залі буду, давай в суботу?
* Через 10 секунд *
-Усе. НЕ відволікаю. Як звільнишся – чекаю відповіді)
В кінці, звичайно, локус зовсім відірвався. Напевно потрібно було промовчати, а на вихідних вибачитися і запитати щось про подорожі.
Я працюю над собою. І ось раніше дівчата мене взагалі стороною обходили. А тепер всім їм посміхаюся. Красиві такі!
***
Як воно зі сторони віглядає… пише наша читачка.
Захисна мантра для задротів-чоловіків.
Повторювати треба час від часу і особливо в процесі спілкування з симпатичною дівчиною.
занудам ніхто не дає
буду простіше
сховаю інтелектище
оцінки і лекції – залишу вдома
Валентині Петрівні та Аркадію Карповичу щоліта донька та зять привозили онуків. Спочатку на місяць, бо…
Вдома було тепло та затишно і, швидше за все, пахло смачним обідом. Пам'ятаю, подумав, що…
Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя…
- Ви знову до неї їдете? Чому не до мене? Чим я гірша? Чому я…
— Ти хоч сам розумієш, що зараз зробив? — сказала мати, ледве стримуючи лють. —…
- Вмієш ти, Любко, секрети зберігати, - сказала я доньці. - Прямо, як емальоване решето,…