Всим мене мій чоловік влаштовує, доки не з’являються його родичі. Поруч із ними він перетворюється незрозуміло на кого, наче сільський пʼяниця. Я дуже боюся, що випивати він стане постійно. А у його сім’ї без міцних напоїв не справляється жодне свято

Всим мене мій чоловік влаштовує, доки не з’являються його родичі. Поруч із ними він перетворюється незрозуміло на кого, наче сільський пʼяниця. Я дуже боюся, що випивати він стане постійно. А у його сім’ї без міцних напоїв не справляється жодне свято.

Я до випивки взагалі ставлюся дуже насторожено. У мене дідусь дуже сильно зловживав, тому всі ці п’яні виступи відбувалися на моїх очах. Коли дідусь не пив, він був добрим, а після пари склянок у нього ніби демон вселявся. І маму, і бабусю ганяв, кордонів взагалі не бачив.

А як бабусі не стало, то й мама почала прикладатися. Стало ще гірше. Це відклало свій слід, тому людей на підпитку дуже боюся. Та й взагалі алкоголь не витримую, сама не вживаю, і не люблю компанії, де випивають.

На роботі навіть на корпоративи ніколи не ходила. Усі мої друзі – це люди, які проти міцних напоїв, з ними мені комфортно, і я почуваюся в безпеці.

Коли ми з Ігорем познайомилися, він також не пив. Відразу сказав, що на свято може трохи дозволити собі, але все контролює. Я це прийняла, тому що в іншому він мене влаштовував повністю.

Я з напругою чекала, коли Ігор при мені вип’є.Це для мене багато що вирішувало на той момент.Але він поводився нормально, обмежився парою келихів вина. Я розслабилася.

Ми зустрічалися півтора року, за цей час я жодного разу не бачила, щоб Ігор напивався.Він був дуже стриманий в цьому питанні.Але так було аж до того моменту, як не приїхала його родичі.

Це сталося за два дні до нашого весілля.Вони живуть в іншій області, тому до цього ми спілкувалися лише телефоном.За спілкуванням нормальні люди, усі працюють.Але коли вони приїхали, то моя думка про них змінилася на гірше.

Я накрила стіл, приготувала різні салати, гаряче, закуски.На стіл поставили пляшку вина та пляшку шампанського, на таку кількість гостей якраз кожному з них по келиху.

– А що це в тебе стіл порожній, господине, – примружився майбутній свекор.Я здивовано обвела очима повний стіл і розгубилася.

– Без міцненької то застілля не застілля, а просто вечеря, – засміявся він і поставив на стіл пляшку.Я посміхнулася і промовчала.Там усі дорослі люди, не мені їх навчати.

Після першої пішла друга пляшка, а там і третя.Вино з шампанським теж пішло швидко.Люди пили професійно, видно, що досвід у цій справі у них неабиякий.

Але найбільше мене вразило, що Ігор теж перекидав стопку за стопкою.Я кілька разів просила його зупинитися, але мене щоразу переконували, що все гаразд.

У результаті частина гостей заснула прямо за столом, решта продовжувала посиденьки, наречений був уже ніякий.

Я зібрала сумку та поїхала на квартиру, яку винаймали для розміщення гостей.Перебувати з ними в одному приміщенні мені було страшно.За ніч я встигла стільки передумати, що вранці готова була їхати забирати заяву з РАГСу.

Але під ранок мене зморив сон, а ввечері приїхав пом’ятий, але тверезий Ігор.Він на колінах повзав, благав його пробачити та божився, що такого більше не повториться.

– Мене вчора щось понесло, сам не зрозумів, як так вийшло, але більше я ні-ні, – пообіцяв він, цілуючи мої руки.Я повірила.

На весіллі Ігор тримався добре, майже не пив, хоч його рідня й підколювала, що не встиг одружитися, а дружина вже під каблук загнала.Хотіла я їм відповісти, але не стала.Навіщо псувати з ними стосунки, якщо вони завтра поїдуть, і я їх ще довго не побачу.

Але з моменту нашого весілля я почала бачити рідню чоловіка набагато частіше, ніж хотілося.То його батьки в гості приїдуть, то брат із сім’єю, то дядько, то нас туди в гості закличуть.

Кожна зустріч із ріднею закінчується випивкою, в якій Ігор напивається.
– Ну і випив чоловік,розслабився. Кому з того погано?Він тебе не б’є, посуд не б’є, по дівчатах не біжить.Випив, повеселився, спати ліг.Чого ти сварку підіймаєш?- висловила мені свекруха, яка ненароком почула частину нашої розмови з чоловіком.

Поки рідних поблизу немає, чоловік не п’є, але як вони з’являються, так він може й по два дні пити, доки вони не поїдуть.Я боюся, що такими темпами він почне випивати вже без рідні, а потім зовсім зіп’ється.

Я чоловіка люблю, не хочу розлучатися, але мені страшно.Намагаюся якось відгороджувати чоловіка від його рідні, яка так погано впливає на нього, але виходить погано.

Прямо сказати – Ігор образиться, натяків не розуміє.Не знаю що робити.Подруги кажуть, що або змирись, або розлучайся.Але, може, є якийсь третій варіант, який я просто не бачу?