Бабуся Галя і обманщик-чоловік.
По сусідству з нами живе бабуся Галя, тітка Галя, як вона просить себе називати. Самотня, діти живуть далеко, приїжджають рідко, чоловік помер дуже давно (та й їй вже дуже багато років, майже сто).
Познайомилися, коли переїхали в сусідній з нею будинок, така балакуча бабуся, за життя поговорити любить.
Ну, звісно, якщо одна, чого не любити.
Я, якщо чесно, не дуже любитель поговорити, тим більше за життя, тим більше з незнайомими, в загалом з людьми, так що тітці Галі довелося задовольнятися моїм чоловіком.
А він із задоволенням завжди з нею поговорить, вислухає, владу посварить, обговорить урожай.
Загалом, я дозволяла йому віддуватися за нас двох.
Якось з місяць назад я стала помічати, що чоловік у мене щось приховує. А помітила так, що приніс він додому покупки, а в чеку вказано те, чого і не приніс.
Ой, каже, чуже захопив. І так кілька разів. Але ж частина продуктів є, а частини немає. Загалом, я на нього якось насіла із запитаннями.
Ти, кажу, може, мене зовсім дурною вважаєш, чи як? Ти, кажу, комусь ще продукти купуєш?
Там, правда, дрібниця, то булочка і пакет молока, то булка хліба чорного, то пакет рису, але все одно, тут сам факт!
Ну він і зізнався. Каже, купую тітці Галі. Шкода мені її, вона руку зламала, в магазині важко їй тепер, ось, купую. Грошей, каже, не беру, вибач, душа не дозволяє.
А мені, кажу, чому не сказав? Так я, каже, бачу, що ви з нею не особливо подружилися, вирішив, що тобі буде неприємно, що я їй допомагаю.
Мені соромно так стало. Я і не знала, що тітка Галя руку зламала, зазвичай привітаюсь і біжу далі, щоб з розмовами не чіплялася .
А чоловік виявився у мене ось який, краще за мене. Я вибачилася перед ним, дуже себе незатишно відчула.
Кажу, заради Бога ти не приховуй від мене, я начебто монстр прямо у тебе. Купуй, якщо душа вимагає.
Тепер якщо бачу в чеку інші продукти, мовчу. Знаю, що тітці Галі купує.
— Та пішов ти, Євгене! — Галина жбурнула мокру ганчірку в раковину так, що бризки…
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…
Єгор натиснув на кнопку дзвінка і почув замість звичного маминого голосу чужий, хрипкий і невдоволений:…
Ключ м’яко клацнув у замку, але за порогом Олену зустріла не тиша рідного дому. З…