Хочу розповісти вам історію свого знайомства з майбутньою дружиною. Це сталося взимку минулого року. Знаєте, я той тип чоловіків, яких називають “ведмедями” – в зимовий час постійно сплю, в кожну вільну хвилину. На автоматі працюю, зустрічаюся з друзями, ходжу в магазин, але в інший час – сплю.
Того вечора затримали на роботі, повертався додому приблизно о дев’ятій вечора. Моя зупинка – кінцева, повз неї не проїдеш, ну я і задрімав, притулившись до вікна головою. Людей було не дуже багато, година-пік пройшла, тому спалося мені досить солодко і спокійно. Коли вже там до мене підсіла дівчина – незрозуміло. Я спав так міцно, що нічого не чув і не відчував.
Коли прокинувся, то зрозумів, що моя голова спочиває на чомусь м’якому, і я обіймаю когось рукою за пояс.
Перша думка – треба ж було так облажався. Підіймаю голову – бачу перемотаний шарфом рот і великі очі блакитні, дивляться чи то з насмішкою, то чи з теплотою.
Коротше, дівчина сіла поруч зі мною на одній із зупинок, а я, мабуть, під враженням від чергового сновидіння, відкинувся на неї, як на подушку. А потім ще й обняв!
Коли пізніше я запитав, чому вона мене не відштовхнула, то вона відповіла, що ніколи не бачила людей, які отримували б від сну таку насолоду.
– У тебе був такий вигляд, ніби ти не спав десять років, – сказала вона.
І, знаєте, та зима раптово перестала бути такою сонливою. Ми познайомилися й обмінялися номерами, після чого я взагалі спати не міг – закохався, як в перший раз. І ми дотепер разом, а в засіках є шикарна історія знайомства, яку можна розповідати дітям і онукам.
— У тебе ж учора була зарплата! Чому досі нічого мені не переказала? Особливого запрошення…
А почалося все так чудово... Достеменно пам'ятаю той день, коли я купила котедж. Осінь, у…
Марина відчинила двері квартири й зупинилася на порозі, прислухаючись до тиші. Дванадцять годин нічної зміни…
Чоловік Наталії та майже вся його численна рідня родом із села Підліски. Молодь, звісно, здебільшого…
— Що це за чоловічий голос у тебе там? — суворо запитала мати, наче Лері…
Ранкове сонце ледь пробивалося крізь фіранки, коли Ілля почув дивні звуки з кухні. Не плач,…