– Знайти таку ,ти, може, і знайдеш, – сказала сестра. – Тільки скажи, а навіщо цій «суперледі» якийсь Євген, який уже чотири роки працює на посаді молодшого менеджера з продажу, та за тиждень до зарплати стріляє у батьків гроші, щоб заправити автомобіль?

Днями ми зустрілися у кафе – треба було терміново вирішити, що подарувати батькові на ювілей. Якби йшлося про подарунок для мами, ми б з Анютою – моєю молодшою ​​сестрою – самі все придумали.

Але тут довелося запрошувати на пораду чоловіків – мого чоловіка Костю, Анютиного – Романа, та нашого брата Євгена.

Пропонували то одне, то інше, доки Роман не висунув геніальну ідею.

– В Івана Костянтиновича минулого року човен непридатним став, а я саме учора на одному сайті бачив непогані знижки.

– Можна купити надувний човен під мотор тисяч за десять і мотор до нього за п’ятнадцять. Одному все одразу брати утратно, а якщо скинемося, нормально, і батько зрадіє, – сказав він.

– Євгене, – звернулася до брата Ганна, – мама веліла запитати – ти на банкет один прийдеш, чи з панянкою? Вона незабаром ресторан замовлятиме.

– Один, – сумно відповів Євген, – немає в мене пані.

– Що ж, всі тебе покинули? – Продовжувала Аня.

– Чому це мене покинули, я сам декого кинув, – сказав Женя.

– А пам’ятаєш, ти два роки тому зустрічався з Анджелою? – Почала розмову я. – Вона ж заміж вийшла за Артема з будинку навпроти. Так мама вчора розповідала, як Анджелу свекруха хвалила:

– І поважна, і господарська, і акуратна, а як готує – слів немає. І мамка з неї гарна – із донькою займається.

– Нам навіть здалося, що мама тітці Олі позаздрила, – додала Ганна.

– Подумаєш, хвалила! – посміхнувся Євген.

– А от і не подумаєш! Знаєш, як рідко свекрухи невістками задоволені. А ти таку дівчину впустив! – Сказала я.

– Не знаю, може Анджела й чудово пироги пече, але вийти з нею в люди неможливо. Я якось узяв її на корпоратив, який у ресторані проводили – так мало не збожеволів.

– По-перше, вона одягнулася – «дорого-багато», як оперна діва на сцену – виділялася серед стильних нарядів інших дам, не на краще.

– По-друге, вона рибу різала ножем – розмазала по всій тарілці. А коли я їй на спеціальний рибний ніж показав, крутила його в руках, не знаючи, як ним користуватися. Весь вечір мені зіпсувала, – пожалівся Євген.

– У ресторан не щодня ходиш, і рибу там не обов’язково замовляти, а порядок у домі та дружина, яка вміє готувати, – це важливіше. Справді, Анюто? – звернувся Роман до дружини.

– А де та дівчина, з якою ти до Туреччини літав? – Поцікавився Костя, – колоритна така, ніби з подіуму зістрибнула!

– А ти вже й роздивився! – Я погрозила пальцем чоловікові.

– Христина? Так! Коли ми на пляж виходили, мужики шиї повертали! – усміхнувся Женька. – Очі – зелені, волосся – темно-руде. Довгонога, а фігура – очманіти!

– І чим вона тебе не влаштувала, краса така? – поцікавилася я.

– Ми якось заїхали до неї перед клубом – Христинці треба було переодягнутися. Так я отетерів! Я такого бардака не бачив навіть у наших пацанів у гуртожитку.

– А коли по стіні переді мною тарган пробіг, я потім весь вечір чухався.

– Ось, я й кажу, що проґавив ти Анжелу! – засміявся Ромка.

Євген мрійливо глянув у стелю і сказав:

– Моя дружина має бути досконалістю у всьому!

Тут ми вже всі засміялися.

– Ти, Євгене, нагадуєш книжкову наречену: “Якби губи Никанора Івановича, та приставити до носа Івана Кузьмича …”. Таких жінок у світі немає, – заявив Костя.

– Є! – вигукнув Женька. – У сусідній відділ шеф взяв на роботу нового заступника. Оце жінка! Зовнішність та фігура – ​​навіть не обговорюється!

– Одягнена завжди стильно. І розумна! Хлопці, які з нею працюють, кажуть, що не встигнуть проблему викласти, а вона вже рішення видає.

– А як вона водить машину! Коли Вікторія паркується на п’ятачку перед офісом, усі чоловіки буквально з вікон вивалюються – дивляться.

– То може вона заміжня? – Запитала Аня.

– Ні. Якось Вікторія занедужала, і шеф відправив до неї кур’єра якісь документи чи то відвезти, чи то привезти.

– Так той сказав, що квартира в неї чисто жіноча, все на своїх місцях, а на дивані лежав чорний стрижений пудель.

– А на якій підставі ти вирішив, що вона незаміжня? – Не зрозуміла я.

– Так маленьких собачок лише самотні жінки заводять – в одружених на це часу немає, вони чоловіком та дітьми займаються! – пояснив Євген.

– Тобто, твій ідеал жінки виглядає так: красива, з чудовою фігурою, розумна, харизматична, бізнеследі, яка, плюс до всього, чудово веде будинок та смачно готує. Так? – поцікавилася Анюта.

– Так, саме так! І я знайду таку, – впевнено заявив Євген.

– Знайти ти, може, і знайдеш, – сказала Ганна. – Тільки скажи, а навіщо цій «суперледі» якийсь Євген, який уже чотири роки працює на посаді молодшого менеджера з продажу, та за тиждень до зарплати стріляє у батьків гроші, щоб заправити автомобіль?

– Швидше за все, вона собі такого ж супербізнесмена знайде! А ти їй навіщо? Щоб гарно лежати на дивані? Так диван, як я зрозуміла, вже зайнятий! Ех, ти, принц на горошині!

І всі, окрім Євгена, дружно засміялися. А він замислився, що, можливо, і є частина правди в словах сестри, але здаватися він не планував. Бо хто шукає – той завжди знаходить…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої міркування в коментарях, ставте вподобайки.