Знову закохалася у свого чоловіка! Після появи дитини, наші з чоловіком стосунки почало штормити. Хто знає, як би ми запустили нашу родину, але все змінив один випадок

Знову закохалася у свого чоловіка! Після появи дитини, наші з чоловіком стосунки почало штормити. Недосип, хронічна втома, брак часу на побутові справи.

Замість звичного першого, другого, та компоту – простенький суп з макаронами, або гречка з сосисками. Я просила у нього допомоги з дитиною, коли він сам втомлений приходив з роботи.

Він сердився. Образи один на одного множилися в геометричній прогресії. Мені здавалося, що йому все одно на мене, та малюка.

Він думав, що мої інтереси обмежилися тільки дитиною, а на все інше я забила. Хто знає, як би ми запустили нашу сім’ю, але все змінив один випадок!

У мене почалися проблеми з молоком — зникло, наче й не було. Довелося купувати суміші. Синові було сім місяців, і він другий тиждень спав уривками.

То животик болить, ніяк суміш підібрати не могли, то слина до пупа, й набряклі ясна. Ще в мене зуб розболівся, начебто цього для повного «щастя» не вистачало.

Подзвонила чоловікові, попросила якось вирватися з роботи, щоб я могла зганяти в стоматологію.
Вмовила, він відпросився. Чоловік зайшов у квартиру дуже незадоволений, бо має важливий проєкт, а тут я зі своїм зубом.

Ми обмінялися неприємними словами, я вся в сльозах поїхала до лікарні на таксі, щоб швидше було.
Зуб мені підлатали, вчасно встигла.

Вийшовши зі стоматології, знову викликала таксі до будинку, хоча так туди не хотілося, аж до клубка в горлі.

За кермом автомобіля, що приїхав, була дівчина. Я сіла на пасажирське сидіння, пристебнулася, і, сама не помітила, як заснула.

Коли я прокинулася, було вже темно. Ми стояли навпроти нашого під’їзду. Я подивилася на час — одинадцята година вечора. Зі стоматології додому я виїхала о пів на п’яту.

– Ви виспалися? – усміхнулася таксистка.
Я почала озиратися на всі боки, перепрошувати, і дякувати їй за неоціненну можливість поспати.

– Я тут ні до чого, – ще ширше посміхнулася співрозмовниця, – це все ваш чоловік. Ми під’їхали, я тільки-но зібралася вас розбудити, як він з коляскою підійшов. Побачив, що ви спите і сказав, щоб не будила. Просто машину сплатив. Пощастило вам із чоловіком!

Я здивувалась. Чоловік, побачивши мене сплячою в таксі, дав поспати? Ще й сплатив це задоволення? Перше питання: чи це точно був мій чоловік?

Я ще раз подякувала таксистці, й помчала додому. Синочок спав, а мене на кухні чекав чоловік із вибаченнями.

– Вибач, я не думав, що тобі так важко, – повинився він.
Він зібрав вередуючу дитину, вирішивши зустріти мене на вулиці, щоб відразу вручити її мені.

Побачив таксі, що під’їхало, підійшов до машини, й помітив, що я сплю. І у його душі щось перевернулося.

Швидше за все, вигляд у мене був такий «чудовий»: з мішками під очима, ще стрес у вигляді відвідування стоматолога, недосип такою мірою, що начхати де, аби хоч трохи поспати…

Цей випадок змінив усе! Я, до сліз зворушена цим актом турботи, почала викроювати час, і готувати щось смачніше.

Чоловік почав гуляти з сином після роботи, даючи мені час привести себе до ладу. Ще ми завели традицію, точніше відновили – завжди вечеряти разом. І розмовляти! Що завгодно, але розмовляти!

У сім’ю повернулася гармонія. З тієї поїздки, у нас все стало добре! Дійсно добре! Таке почуття, ніби ми знову познайомилися і закохалися.

Хоча, так воно і є! З появою сина, ми обоє змінилися, обидва стали новими людьми. І я щаслива, що нові ми, змогли все залагодити! Ми молодці?