Мера Голої Пристані, що у Херсонській області, Олександра Бабича звільнили з полону російських окупантів, де він перебував три місяці. Міського голову звільнили у рамках обміну.
Про це розповів радник голови Херсонської обласної військової адміністрації Сергій Хлань в ефірі телемарафону, повідомляє ЦЕ EASY.
Як наголосив чиновник, це особлива подія, тому що мер Голої Пристані – взірець незламності херсонців.
Що відомо про викрадення Бабича
28 березня місто Гола Пристань оточили окупаційні війська, почали заходити у домівки цивільних і перевіряти документи. Того ж дня стало відомо і про зникнення мера Олександра Бабича.
Офіс Генпрокурора повідомляв, що російські військові погрожували Бабичу вогнепальною зброєю та утримували у заручниках. Згодом у міськраді повідомили, що місцеперебування мера залишається невідомим. Крім Бабича, загарбники тоді викрали ще сімох городян.
За цим фактом в Офісі генпрокурора порушили кримінальну справу за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).
31 березня місцеві жителі тимчасово окупованої Голої Пристані вийшли на мирний мітинг. Головна вимога людей була повернути їхнього мера Олександра Бабича та інших жителів громади, що були незаконно викрадені.
Мітинг відбувся біля будівлі міської ради. Люди скандували “Свободу Меру!”, “Гола Пристань – це Україна!”, “Херсонщина – це Україна!”.
Зазначимо, викрадення цивільних осіб кваліфікується як воєнний злочин згідно із Женевськими конвенціями та І Додатковим протоколом, тож справа Бабича та три десятки подібних мають бути розслідувані у Міжнародному кримінальному суді, а винуваті притягнені до відповідальності.
Ірина витирала пил у спальні та відкрила тумбочку чоловіка. Там лежали старі журнали, зарядки від…
Теплий червневий день. На небі ні хмаринки. Площа біля РАЦСу була заповнена машинами. Повітряні кульки,…
- Віка, люба, ти ж розумієш, що це дуже багато для вас двох? Свекруха, Людмила…
– Тату, ми прийшли. Ти вдома? – гукнула Лариса у відчинені двері й поставила сумку…
Маргарита Іванівна втратила свого чоловіка у п'ятдесят один рік. Перше та останнє кохання. Жили, сварилися,…
Вся вулиця Зарічна знала, що Марія Петрівна – щаслива жінка. Син, Ігор, - велика шишка…