З ким поведешся, від того розуму і наберешся. Добре що в мене є мізки не слухати цю навіжену сімейку

У мого чоловіка є двоюрідний брат. Вони майже одного віку, раніше тісно спілкувалися, зараз кожен розбігся по своїм проблемам. У того брата була жінка, хороша, мила дівчинка, так, не без своїх тарганів в голові, але в цілому нормальна людина.

Нам довелося працювати а сусідніх магазинах, тому ми здружилися відразу. Перше, що сталося, так це я зрозуміла наскільки родичі чоловіка неадекватні. Якщо, наприклад вона втримувала всі їхні закидони без особливих зусиль, не нервувала, не плакала, не брала, словом, близько до серця, то інша б на її місці вже давно втекла б від цієї сімейки.

Найважче було те, що я тоді ще була не одружена, ми з чоловіком тільки притиралися один до одного, тому я боялася що і мене чекає така участь.

Вже зовсім скоро ми одружилися, а Ната, моя подруга, розлучилася з своїм чоловіком і за сумісництвом моїм новим родичем. Ох, що я вислухала в свій бік, адже ж я не перестала з нею спілкуватися, тому мене звинуватили у всіх гріхах, а найбільше в тому, що я зраджую їх сім’ю, спілкуючись з цією недостойною жінкою.

Еге ж, знаємо ми ці високі відносини. 5 років вона була хорошою, бо ублажала і терпіла свого чоловіка, а тепер погана бо встала наперекір його думці. Тепер і я погана, бо я зв’язалася не з тією жінкою, тепер і я така сама.