У мене гарне дівоче прізвище, але майбутній чоловік та родичі наполягають, щоб я після весілля взяла його прізвище. У нього прізвище не так щоб негарне, але моє явно краще звучить. Та й сенсу у цій традиції у сучасному світі я не бачу.
Звідки пішла традиція дружині брати прізвище чоловіка сказати складно. Ймовірно, це сталося через те, що раніше паспорти були лише у чоловіків: дочка була спочатку записана в паспорті у батька, потім, виходячи заміж, у чоловіка під його прізвищем. І офіційний документ жінки спочатку взагалі не могли отримати, а потім лише з дозволу батька чи чоловіка.
Раніше жінки, які входили в сім’ю чоловіка, часто не працювали, перебували на утриманні чоловіка. Але сучасна жінка здатна утримувати себе, а часто й свого чоловіка. Тільки от чоловіки не поспішають міняти своє прізвище на прізвище батька дружини, вважаючи це образливим. Це значиться, що ще залишилася гідність, що він чоловічої статі, і що ще не все втрачено. Що він головний у сім’ї і щось вирішує.
І якщо вас не турбує, то що у вас, наприклад прізвище, Іванова, а у дитини буде Петров(а), то це обов’язково хвилюватиме всіх тих, хто любить пхати свій ніс не у свою справу. Нерідко знайомі, чиновники, лікарі у поліклініці, вчителі дитини та ще Бог знає хто починають ставити недоречні питання, чому прізвище у дитини та батьків не збігається. Це реально дратує, а хамити всім і ставити їх на місце з їхніми питаннями не завжди є бажання та можливість. Саме це мене і зупиняє, і мабуть, я все ж таки перейду на прізвище чоловіка, хоч і не хочу цього.
Більшість чоловіків хочуть, щоб дружина брала їхнє прізвище – у них тоді відчуття, що вона увійшли до його родини, є його частиною. Просунуті чоловіки не вважають, що це приниження для жінки, хоча більшість все ж таки не замислюється і наполягає на цьому «що б як у всіх». З іншого боку, прізвище батька – це повага дочки до своїх батьків, тих, хто її виростив та виховав.
Жінка не річ мати ім’я свого чергового власника. Загалом, я заплуталася, але пустити справу на самоплив, бо так роблять усі, не хочу. Для мене важливо ухвалити усвідомлений вибір, який буде моїм особистим рішенням, а не нав’язаним кимось.
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…