У мене гарне дівоче прізвище, але майбутній чоловік та родичі наполягають, щоб я після весілля взяла його прізвище. У нього прізвище не так щоб негарне, але моє явно краще звучить. Та й сенсу у цій традиції у сучасному світі я не бачу.
Звідки пішла традиція дружині брати прізвище чоловіка сказати складно. Ймовірно, це сталося через те, що раніше паспорти були лише у чоловіків: дочка була спочатку записана в паспорті у батька, потім, виходячи заміж, у чоловіка під його прізвищем. І офіційний документ жінки спочатку взагалі не могли отримати, а потім лише з дозволу батька чи чоловіка.
Раніше жінки, які входили в сім’ю чоловіка, часто не працювали, перебували на утриманні чоловіка. Але сучасна жінка здатна утримувати себе, а часто й свого чоловіка. Тільки от чоловіки не поспішають міняти своє прізвище на прізвище батька дружини, вважаючи це образливим. Це значиться, що ще залишилася гідність, що він чоловічої статі, і що ще не все втрачено. Що він головний у сім’ї і щось вирішує.
І якщо вас не турбує, то що у вас, наприклад прізвище, Іванова, а у дитини буде Петров(а), то це обов’язково хвилюватиме всіх тих, хто любить пхати свій ніс не у свою справу. Нерідко знайомі, чиновники, лікарі у поліклініці, вчителі дитини та ще Бог знає хто починають ставити недоречні питання, чому прізвище у дитини та батьків не збігається. Це реально дратує, а хамити всім і ставити їх на місце з їхніми питаннями не завжди є бажання та можливість. Саме це мене і зупиняє, і мабуть, я все ж таки перейду на прізвище чоловіка, хоч і не хочу цього.
Більшість чоловіків хочуть, щоб дружина брала їхнє прізвище – у них тоді відчуття, що вона увійшли до його родини, є його частиною. Просунуті чоловіки не вважають, що це приниження для жінки, хоча більшість все ж таки не замислюється і наполягає на цьому «що б як у всіх». З іншого боку, прізвище батька – це повага дочки до своїх батьків, тих, хто її виростив та виховав.
Жінка не річ мати ім’я свого чергового власника. Загалом, я заплуталася, але пустити справу на самоплив, бо так роблять усі, не хочу. Для мене важливо ухвалити усвідомлений вибір, який буде моїм особистим рішенням, а не нав’язаним кимось.
- Думаєш, я за цю твою розвалюху прямо чубитися кинуся? Та забирай! - зі сміхом…
Липень. Понеділок. Четверта година дня. Дуже жарко, і Тимофій сидить у своєму кабінеті з відчиненими…
От кого не очікувала побачити Валя, так це свою бабусю на порозі квартири. Сама вона…
Іра стояла на мосту і дивилася на небо. Потім глянула на рідну річку, ліс і…
Віра Іванівна подивилася у вікно і важко зітхнула. Вона ж так надіялася, що хоча б…
- Олю, не починай. Ти ж доросла жінка, мусиш розуміти: тендер сам себе не виграє,…