5 років тому я познайомилася з чоловіком, закохалася в нього дуже сильно і завжди думала що це взаємно, я робила все що він скаже, завжди намагалася догодити йому, але все йому було не так, то я не так одяглася, то не так йому відповіла

Був у моєму житті дуже важкий період, я стояла перед складним вибором і не знала куди себе подіти. 5 років тому я познайомилася з чоловіком, закохалася в нього дуже сильно і завжди думала що це взаємно, я робила все що він скаже, завжди намагалася догодити йому, але все йому було не так, то я не так одяглася, то не так йому відповіла .

По своїй дурості і юний вік я на все закривала очі і терпіла це все два роки, мучилася але терпіла, приховувала його жахливу поведінку і закохано дивилася на нього далі.

Одним прекрасним ранком я зробила тест на вагітність і він виявився позитивним, я думала ці дві полосочки змінять наше життя раз і назавжди, все далі піде добре, він полюбить дитину і родина стане міцнішою. Але правду кажуть що дитина повинна з’являтися в сім’ї, а не сім’я через дитину.

Повідомивши своєму коханому про вагітність я глибоко шокувала, він дуже сильно розлютився на мене і почав примушувати мене позбавитися від дитини, але для мене це було неприпустимим і я зі сльозами на очах відмовилася.

В цей же момент він посатанів і сильно нагримав на мене, так що я потрапила в лікарню з нервовим зривом, але дитину вдалося зберегти, про це я промовчала, повернувшись додому зібрала свої речі і поки його не було вдома я поїхала в інше місто де жила моя хороша подруга, вона дозволила пожити у неї, допомогла влаштуватися продавцем в продуктовий кіоск.

Я була так розчавлена, не знала що робити і куди себе подіти але я знала що всередині мене росте маленьке життя і здаватися не можна. Прийшов день пологів, я зустрілася нарешті зі своєю донечкою і зрозуміла що життя не буде колишнім. Як же мені було важко з малятком без допомоги, жили ми на скромні дитячі виплати але я завжди вірила в краще, тепер я не була одна. Якось раз я залишила доньку з подругою і вийшла в магазин за продуктами, і в супермаркеті зіткнулася зі своїм однокласником, ми розговорилися, він запросив на чашку кави і з того дня у нас зав’язалися стосунки, він прийняв мою дочку як свою, ми одружилися , і тепер я найщасливіша жінка на світі.

Поруч моя улюблена дочка, моя кровинка і не важливо хто її біологічний батько, вона тільки моя. Я ніколи не пошкодую що тоді зберегла її, з її появою моє життя придбало фарби.

Жоден чоловік не вартий того щоб через них жінка відмовилася від своєї дитини. Діти – це головне в нашому житті.