– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях.

Дар’я дивилася на старшу дочку і бачила її незадоволене обличчя, похмурі брови. У тридцять років Олена все ще вміла виглядати скривдженою дитиною, коли щось йшло не за її планом. Дарина важко зітхнула, відкинувшись на спинку дивана.

– У твоєї сестри складна ситуація, Олено. Вона винаймає житло, витрачає дві третини зарплати на оренду та комуналку. Ти знаєш, як зараз все дорого.

– І що? – Олена різко змахнула рукою. – Це її проблеми, якщо не змогла на нормальну роботу влаштуватися! Хто на що вчився!

Дарина підвелася з дивана, підійшла до вікна. Як же все заплуталося у їхній родині.

– Оленко, люба, просто тобі більше в житті пощастило. Ти зустріла Ігоря, він виявився із забезпеченої родини. Ви живете в його квартирі, було гарне весілля, у вас є Дмитрик. Ти в декреті й ні чого не потребуєш.

Олена спохмурніла ще сильніше. Її й так тонкі губи стиснулися в смужку.

– Це нічого не змінює. Ми обидві – твої доньки! І маємо однакове право на спадщину матері. І згідно із законом, до речі, теж, – Олена зробила паузу, і в її очах майнуло щось жорстке, розважливе.

– І взагалі, якщо ти не передумаєш, я забороню тобі бачитися з онуком. Навіщо йому бабуся, яка не думає про нього?

Дарина на мить забула, як дихати. У грудях щось болісно стислося. Невже дочка здатна на таке? Олена вже прямувала до виходу, на ходу накидаючи пальто.

– Подумай гарненько, мамо. Ти ж знаєш, я можу.

Двері грюкнули. Дарина залишилася у своїй квартирі одна. Тиша тиснула на скроні, змушуючи притулитися до холодного скла. Вона зітхнула і подумала про те, як змінилися її діти.

Здається, що кілька років тому вони разом грали в ляльки, ділилися секретами, захищали один одного від кривдників у дворі. А тепер тихо зневажають одне одного, змагаються у всьому, від одягу до життєвих успіхів.

Пролунав дзвінок телефону. На екрані висвітлилося фото молодшої доньки – Каті.

– Мамо, привіт! Я тут поряд з тобою буду ввечері. Можна заскочити? Скучила!

Дарія погодилася. Катя завжди вміла підняти настрій, хоч останнім часом і вона змінилася. На жаль, не на краще…

…Ввечері двері відчинилися, і у квартиру увірвалася Катя – скуйовджена, в пошарпаній куртці. Кола під очима видавали втому. У свої двадцять вісім вона виглядала старшою за сестру.

– Мамуль, я так втомилася! – Катя плюхнулася на стілець, скинувши сумку прямо на підлогу. – Знову затримали зарплату, ледве на проїзд наскребла.

Дарина накривала на стіл, намагаючись не показувати свого хвилювання після ранкового візиту старшої дочки.

За вечерею Катя пожвавішала, розповідала якісь офісні історії, скаржилася на начальство. А потім раптом спитала:

– Мамо, а коли мені чекати на квартиру? Ти ж казала, що допоможеш із покупкою.

Дарина зітхнула. Ось він – момент істини.

– Катюш, твоя сестра претендує на половину грошей. А так їх не вистачить, щоб купити квартиру. Мільйону недостатньо навіть на однокімнатну в нормальному районі.

Катя схопилася зі свого місця так різко, що перекинула склянку з водою. Вода потекла по столу, але ніхто не звернув на це уваги.

– Що?! Оленка знахабніла! Вона й так, як сир у маслі катається! А мені доводиться купу грошей за оренду віддавати! – Катя заметушилась по кухні, розмахуючи руками. – Ні, мамо, ти не повинна слухати Олену! Просто купи мені квартиру! І крапка!

– Катю, заспокойся, будь ласка, – Дарія встала, намагаючись обійняти дочку, але та відсторонилася. – У словах Олени є частка істини. Ви обидві мої дочки, ви для мене рівні. І така велика допомога, як купівля квартири, образить її.

– Образить?! – Катя практично кричала. – А те, що я живу в дірці, її не кривдить? Те, що я не маю нічого свого? Та ти мене просто не любиш! Завжди Олена була для тебе важливішою!

Катя схопила сумку та кинулася до виходу. Дарина спробувала її зупинити, але молодша дочка вже зачинила двері.

Обидві доньки за день образилися на неї. Дарина повільно повернулася на кухню, машинально витерла розлиту воду. Сіла за стіл і уткнулася в долоні.

Все почало змінюватися, коли Олена зустріла свого майбутнього чоловіка. Ігор виявився при грошах, володів невеликою будівельною фірмою. Він закохався в Олену з першого погляду, та носив її на руках.

Дочка почала краще одягатися, переїхала до його квартири в центрі, почала вести зовсім інше життя – ресторани, поїздки за кордон, дорогі подарунки.

І Катя почала заздрити. Спочатку це були просто зауваження, потім відверті закиди. А коли молодшій не вдалося після університету знайти хорошу роботу, стосунки між сестрами зовсім зіпсувалися.

Катя не могла пробачити сестрі її везіння, а Олена, з висоти свого добробуту. дивилася на Катю з погано прихованою зневагою.

Ось Дарина і вирішила з трьох мільйонів своїх накопичень два виділити на квартиру молодшій дочці. Все життя збирала, відкладала із зарплати, продала дачу. Хотіла, щоб у Каті бодай було своє житло, щоб вона припинила витрачати великі гроші на оренду.

Але Олена дізналася. Катя не змогла тримати язика за зубами, та похвалилася в соцмережах, що скоро матиме свою квартиру. І пішло-поїхало.

Олена почала говорити, що ці два мільйони – фактично їхня спадщина. І негоже їх витрачати на одну дочку.

Гроші мають бути поділені навпіл! І лише так! Дарина намагалася донести, що одного мільйону не вистачить на житло. А дочка у відповідь заявила:

– Нехай Катя бере кредит на суму, що залишилася. І сама сплачує його. А на чужі гроші рот не роззявляє! А то, бач яка розумна знайшлася!

Нині ніхто не був щасливий. І Дарія не знала, що робити. Як примирити дочок? Як вчинити справедливо?

Протягом наступних тижнів їй методично надходили повідомлення від дочок. Кожна щосили тягла ковдру на себе.

Олена надсилала фотографії онука з підписами на кшталт “Дмитрик сумує за бабусю. Але поки ти не вирішиш питання з грошима, я його не привезу до тебе”.

Катя слала довгі повідомлення про те, як їй важко, як сусіди дістають, як господарка квартири знову підійняла платню.

Якоїсь миті Дарина втомилася. Втомилася від цього перетягування каната, від маніпуляцій, образ. Вона зібрала дочок у суботу вранці.

Олена прийшла першою, демонстративно сіла у крісло біля вікна. Катя з’явилася за десять хвилин, кинула незадоволений погляд на сестру і вмостилася на дивані. Вони показово один на одного не дивились.

Дарина стала посередині кімнати. Руки трохи тремтіли, але вона змусила себе говорити твердо:

– Я ухвалила рішення. І воно, я вважаю, єдине вірне. Ці гроші нікому не дістануться! Усе. Я їх витрачу на лікування, ремонт, життя на пенсії. Може, з’їжджу кудись, подивлюсь світ. Не важливо куди я їх витрачу, адже вони мої.

Дівчата схопилися одночасно, почали кричати, перекрикуючи одна одну:

– Мамо, це ж не справедливо! – обурювалася Олена.

– Ти не маєш права! Ти обіцяла допомогти! – підтакувала їй Катя.

– Це наші гроші! Наш майбутній спадок!

– Ти не можеш так з нами вчинити!

Дарина різко підняла руку, змусивши їх замовкнути.

– Ці гроші перейшли б вам лише після того, як мене не стало. А доти – це мої заощадження, а не ваш спадок! Я жива, я при здоровому глузді й сама вирішую, як розпоряджатися своїми грошима. Все, тема закрита!

Олена зблідла. Катя ображено надула щоки.

– Ви обидві отримаєте рівні частини, коли настане час. Якщо щось лишиться. А зараз – вибачте, але я втомилася від ваших сварок та претензій.

Доньки ображено підібгали губи. Олена першою попрямувала до виходу, кинувши через плече:

– Ну і добре. Роби, як знаєш.

Катя зволікала секунду, подивилася на матір з надією, але Дарина відвернулася до вікна. Молодша дочка теж пішла, тихо зачинивши за собою двері.

Дарина видихнула й опустилась у крісло. Ось якими виявились її діти. За гроші готові горлянки один одному перегризти. Вона заплющила очі, і перед нею встали дві маленькі дівчинки в однакових сукнях, які трималися за руки та сміялися. Де ті діти? Куди поділася їхня любов один до одного?

…За вікном починався дощ. Краплі барабанили по склу, ніби намагаючись достукатися до когось. Дарина сиділа в порожній квартирі й думала про те, що, можливо, ухвалила правильне рішення.

Нехай дочки самі будують своє життя. Можливо, тоді згадають, що вони сестри. Що вони сім’я? А може й ні. Час покаже…

Як вважаєте, слушне рішення ухвалила мати? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.