А таким як я що робити? Який сенс, коли є гроші, але за них не купиш щастя! Який сенс від машини, коли я на ній не повезу своїх дітей або свою дружину! Який сенс, коли є де жити, а саме будинок, де порожньо, сумно, самотньо і погано на душі від цього всього. Так скажете, що потрібно спробувати завести відносини

Чому так страшно, страшно і бридко і це почуття долає кожен раз. Кожен раз, коли після і чи до трудового дня дивлюся на ці щасливі парочки закоханих. Як вони ходять під ручку і щасливо посміхаються. Посміхаються богу, народу, світу білому. Так вони є одне в одного і це просто-таки відмінно і здорово.

А таким як я що робити? Який сенс, коли є гроші, але за них не купиш щастя! Який сенс від машини, коли я на ній не повезу своїх дітей або свою дружину! Який сенс, коли є де жити, а саме будинок, де порожньо, сумно, самотньо і погано на душі від цього всього. Так скажете, що потрібно спробувати завести відносини.

Питання: «а з ким?». З ким знайомитися, де тільки завгодно. А сайти для знайомств? Але добре відомо, що за контингент там мешкає.
І ось коли їдеш, йдеш, але не поспішаєш додому, ось тоді й стає так похмуро, слізливо і порожньо, коли дивишся, а там, в сусідній машині сімейство. Сімейство він, вона, їхні діти і їм так добре разом, що не те що серце, а душа стискається.

Так були й відносини й зв’язок, але це вже минуле. Хочеться іноді прокинутися, і щоб не було тих зрад, які довелося пережити, не було скандалів на цю тему. Не було ніякого розлучення і делёжкі майна.

Не було ніяких сумнівів і розчарувань. А прокинутися, і кохана людина поруч. Поряд хропе на весь будинок мирно так, солодко так і сонно сказати лежачи обійнявшись: «Сонечко, Доброго ранку, кохана».

Але ні, не буде цього! Дивно, але з того часу не можу завести відносини, ні одружитися, а все одне обличчя маячить перед очима і серце стискається в грудях при думці.

Ой, а може це не стороння людина, а кохана, може бути, просто не впізнав, пройшов мимо, а може обернутися, покликати? Але ні, пробач, це помилка.

Помилка думати, що хтось про нас пам’ятає, цінує, хоче бути поруч. Ні, це все було, і немає більше.

Заздрю ​​я тим, хто вже живе в любові й в шлюбі. Заздрю ​​тим, хто так сильно прагне опинитися вдома вчасно, через те, що там же кохана людина, чекає, мається, визирає. І не важлива тепла вечеря, м’яке ліжко, камін. Заздрю.