Зустрічалася з хлопцем 3 роки, розійшлися. Якось через час, побачила в магазині хлопця, він там працював, і якось відразу як побачила його він мені так сподобався, дуже, думала про нього постійно, місяць ходила в той магазин.
Побачила ім’я на бейджику, знайшла його, як виявилося пізніше, у нього була дівчина, я звичайно не стала лізти в відносини, хоча правда дуже переживала через це.
Минуло ще кілька часу я зійшлася з колишнім, чесно кажучи, дуже шкодувала що це зробила, але мовчала, нічого йому не говорила. Я все одно думала про того хлопця, постійно, він у мене з голови не виходив.
З колишнім почали свариться, через дрібниці, я не витримала і сама стала розуміти що це не правильно, я була з ним, і думала про іншого і ми знову розлучилися.
Пройшов напевно тиждень, мені написав той хлопець. Він розлучився зі своєю дівчиною, ми почали листуватися з ним, спілкувалися 2 дні напевно, на 3-ій пішли гуляти.
Я дівчина дуже сором’язлива, він розумів це, все так стрімко розвивалося, я соромилася навіть його поцілувати, він ображався, але писав мені “я буду чекати скільки потрібно, у мене до тебе інтерес не пропадає, навіть навпаки”.
Він йшов після роботи, приносив мені під під’їзд квіти, говорив “просто хочу, щоб ти посміхнулася, більше нічого не потрібно”. Я настільки сильно в нього закохувалася, ми почали зустрічатися. 7 місяців завтра буде, тільки зараз його вже немає поруч зі мною.
Зараз він в СІЗО, і я не можу навіть писати про це, серце розривається.
Йому можуть дати від 9 років, я розумію це дуже багато. Я хочу його дочекатися, я розумію що мені не потрібен ніхто крім нього, але як бути? Як тримати себе в руках?
Я просто не можу, переймаюся дуже за нього.
А тут ще мама сказала “чого ти так плачеш, як ніби у тебе від нього діти”, коли я їй сказала що буду чекати хоч 15 років, вона так відреагувала, в загальному вона не на моїй стороні .. і мені від цього тільки гірше на душі.
Я чекаю його дзвінка, чекаю, просто чогось, дива може, не знаю. Він не образив ніколи нікого, нічого поганого нікому не робив, посадили випадково, через його “хороших” друзів. Як же сильно я його люблю і він мене, я знаю.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…