Аліса нічого не хотіла чути, вона гнівно дивилася на мою дочку, та погрожувала моєму синові, що весілля не буде, якщо їй не куплять нову сукню

– Ми ж родина, давай я сукню в хімчистку віднесу, ще час є, – я спробувала достукатися до Аліси, нареченої сина.

Аліса нічого не хотіла чути, вона гнівно дивилася на мою дочку, та погрожувала моєму синові, що весілля не буде, якщо їй не куплять нову сукню.

– Купимо! Завтра заберу тебе після роботи й купимо сукню, — Женя пообіцяв Алісі.
– Ми купимо? Знову? Ні! Хай хто зіпсував, той і купує! – уперлася Аліса.

Знаєте чим зіпсували весільну сукню Аліси? Моя п’ятнадцятирічна донька, скривджена тим, що її на весілля не покликали, вирішила подивитись хоча б на сукню.

Вона зайшла до кімнати Жені та Аліси, коли їх не було вдома. Дістала чохол із сукнею з шафи, помилувалася, і здуру її приміряла, покрутилася перед дзеркалом, зробила пару фотографій і прибрала сукню назад у шафу.

Аліса виявила, що сукню хтось чіпав, бо висіла вона не там, а між блузками, і чохол не до кінця застебнутий був. Почала розбиратися. Дочка зізналася.

На сукні жодного сліду не залишилося. Постраждало лише самолюбство Аліси, через що вона зажадала нову сукню. Точно таку саму, тільки нову. Щоб тільки вона її одягала!

– Ти ж його не на замовлення шила, купувала в салоні! Невже ти гадаєш, що його там ніхто не приміряв? – запитала я в Аліси.

На це їй було начхати! Вона влаштувала істерику з вимогою нової сукні! Оскільки винною була неповнолітня, саме я мала сплатити нову сукню. На Женю шкода було дивитись: він згоряв від сорому за свою наречену.

Я переказала синові гроші, усю суму, п’ятнадцять тисяч гривень, після чого до зарплатні в мене залишилося п’ять тисяч.

Через пару днів ще десять додалося, я сукню, від якої Аліса відмовилася, продала. Дочку покарала, залишила на три місяці без кишенькових грошей і відклала покупку нового телефону.

Не можна заходити в кімнату до інших людей без дозволу, та не можна чіпати чужі речі. На подарунок Жені та Алісі я заздалегідь гроші відклала, їх чіпати не стала.

Не пишаюся дочкою за цей вчинок, але й Алісу зрозуміти не можу! Сукня, як була в ідеальному стані, так і залишилася. А це дурощі, що сукню має одягати тільки наречена, повна нісенітниця!

Розлучаються не через «чистоту» весільних суконь, а через погані характери! Я б на місці Жені сто разів подумала, чи варто одружуватися з такою жінкою!

І на місці Аліси теж подумала б, чи варто брати гроші з людини, у квартирі якої вона живе. Неприємно її бачити щодня, благо недовго залишилося. Весілля днями, після чого вони знімуть собі житло.

Достеменно знаю, що на мою підтримку Аліса ніколи не зможе розраховувати! Можливо, вона була у своєму праві, зажадавши купівлю нової сукні?

Але я також буду у своєму праві повернутися до неї п’ятою точкою в момент потреби! Ви зі мною згодні?