Хочу поділитися з вами історією, яка сталася нещодавно з моїми колегами. В черговий раз переконуюся, що оригінальний підхід багато виправдовує.
Мій друг Антон, забув що дружина повертається з іншого міста, де проводила свою відпустку, з дітьми і замість того, щоб чекати сім’ю на вокзалі, рахувати хвилини до приїзду, він поїхав до Харкова на Щорічну зустріч з однокласниками.
Ображена дружина м’яко кажучи образилася і перестала відповідати на дзвінки чоловіка. Шлюб був просто на грані розпаду. Ревнива дружина ще накрутила себе, мовляв поїхав до коханки…
Шкода мені стало, люди добрі, пара приємна. Почали ми з Антоном думати – гадати як сім’ю зберегти.
– Треба щось креативне придумати, – сказав я.
Трохи поміркувавши Антон виклав план з порятунку, дозрілий в його голові.
Мабуть тільки те й врятувало, що спокутувати провину Антону довелося дивним способом. Опублікувавши в одній із соціальних мереж пост, де написав що розділяють їх зараз 600 кілометрів – нічого для його любові, він поклявся подолати цю відстань пішки.
Пост моментально набрав значну кількість лайків. =) На шлях пішло десять з половиною днів. Але це того варте, і він заслужив прощення. Плюс отримав додаткові десять днів блаженства без дружини і дітей.
Після того випадку Антон все записує =).
Я відкладала гроші роками. Збирати я почала з того часу, як Ася пішла в п'ятий…
— Ти що, серйозно? Ти запросив їх усіх? — Інна стояла посеред кухні з телефоном…
У суботу ми приїхали на дачу раніше, ніж зазвичай, і я ще від хвіртки почула…
Ховали Сергія Миколайовича у п'ятницю. Ранок видався похмурим, без жодного променя. Небо висіло низько-низько, наче…
Ганна вимкнула двигун і кілька секунд сиділа нерухомо, дивлячись на знайомий під'їзд. П'ятниця, сьома година…
Марина сиділа на краю дивана і рахувала вдихи, щоб не зірватися. У спальні — валіза…