Бабусі вдають із себе хворих, аби онучок не глядіти! А сказати ні – зась, Наталка ж образиться

– Як Ксенія Валеріївна? Видужала? – запитала у мене дружина брата під час телефонної розмови.
– Не знаю, не дзвонила.

– А ти як? Сподіваюся, здорова. Щось усі хворіють, грип якийсь ходить, чи що? Ми, тьху-тьху-тьху, здорові.

– Слухай, а ти що завтра робиш? Чи не хочеш у гості приїхати, з племінницями посидіти? Ех, як не вчасно Ксенія Валеріївна захворіла, у нас такі плани були на її відпустку!

Від нагляду за племінницями, а в мене їх аж три, я відмовилася. Просто сказала, що хочу відпочити, а не сидіти з дітьми. Наталя все зрозуміла. Але така поблажлива вона тільки до мене — я ж лише тітка.

До бабусь Наташа жорстока. Вона вважає, що бабусі повинні бути до її послуг у будь-який час дня і ночі! Єдиним виправданням для відлинювання від онучок можуть бути тільки хвороба, або робота.

Втома, поганий настрій, справи – це все фігня собача, на думку Наташі. Вона кому внучок надбала? Отож, нехай бабусі стараються, з онучками сидять!

Після розмови з Наталкою зателефонувала мамі. Запитала, чи одужала вона.

– Здорова я, здорова. Наталці тільки не кажи! – попросила мама. Дізнається – образиться! Набридли! Як відпустка, так вони мені дівчаток привозять.

Внучок люблю, але сама хоч трохи відпочити хочу! Нехай Наташа й надалі думає, що мені погано.

Ось так! Мама бреше дружині брата, аби відпочити! І не тільки мама бреше – мама Наташі теж цим грішить. Вони, як сестри по нещастю, разом вигадали цю невелику хитрість.

Інакше, вважають, не можна, бо Наталя уразлива. Є у Наташі список осіб, які повинні й зобов’язані її донькам, мене в ньому немає!

Я просто свого часу не дозволила Наташі видертися мені на шию, зате бабусі ділять між собою почесне друге місце, на першому — Наташа і брат, а третє уподобали хрещені батьки племінниць.

Я брехні не розумію! Навіщо? Навіщо щось вигадувати, зі здоров’ям жартувати, відмазуватись. Ні, – прекрасне слово.!

Бояться, що Наталя образиться? Так невелика втрата! Нехай ображається! Мами самі її до себе на шиї посадили.

Це вони дозволяють Наталці так поводитися, що бояться її образ. Образилася – ігнор! Допомога знадобиться – сама прибіжить!

У мене є одна дитина. Дивлюся на брата, який на кшталт щасливого багатодітного батька, і більше дітей не хочу. Ніколи не буду неволити маму чи свекруху!

Хочуть час з онуком провести — дякую їм величезне, не хочуть — їхня воля! Наталя ж вважає себе героїнею, раз вона багатодітна мати!

Допомоги мого брата їй мало! Ну не з роботи ж йому звільнятися, щоб цілодобово з доньками сидіти? От і потрібні бабусі, постійно потрібні.

Наташа від дочок втомлюється, а бабусі, які старші, не втомлюються хіба? Чоловік у відрядження їздив, я тиждень одна з дитиною була, мало не збожеволіла, а яке мамі з трьома онуками?

Дорослі жінки – і брешуть! Не можуть на місце Наташу поставити? Ну хай далі брешуть, якщо іншого шляху не бачать! Дурня! А ви що скажете? Мають так дорослі люди поводитись?