Бабуся запропонувала онукові з дружиною перебратися до неї, але невістка наполягає, щоб ми бабусю забрали собі, а вони житимуть у її квартирі

Неприховане нахабство моєї невістки, мабуть, взагалі кордонів не має. Бабуся з добрими намірами покликала онука і його дружину жити до себе в трикімнатну квартиру, так невістка скандал влаштувала.

Наполягає на тому, що ми з чоловіком бабусю повинні до себе забрати, а вони удвох житимуть у її трикімнатній, хоча скоро вже втрьох, бо невістка чекає дитину.

Звичайно, таке рішення не влаштовує нікого, але невістка капає на мозок синові, а він ходить і за нею повторює ці дурощі, мовляв, бабусі з нами буде краще, а їм потрібне своє житло, щоб ростити дитину.

У мене все це марення навіть у голові не вкладається. Бабуся – це мама мого чоловіка. Вона вже дуже давно живе сама, звикла бути господинею у власному будинку.

Навіть ми коли розписалися, вона відразу сказала, що нас до себе не пустить.

– Ти мене вибач, але я звикла сама собі господаркою бути, не хочу з тобою та сином сваритися, тому й жити разом ми не станемо. Грошима допоможу, якщо треба, а жити разом – ні.

Я спочатку образилася, але швидко зрозуміла, що дві господині в одному будинку – не найкраще рішення, тому свекруха тоді вчинила мудро.

Ми з нею жодного разу не сварилися, і зараз можу сказати, що ми маємо прекрасні стосунки, але жити разом ми не хочемо і не будемо.

Свекруха ще цілком бадьора, сама обслуговує себе, якихось серйозних захворювань немає. Тобто, догляд їй поки що ні до чого, хіба іноді допомога в прибиранні, все-таки квартира велика.

Вона й так пішла на поступки, запропонувавши онукові з дружиною перебратися до неї. Зробила вона це, коли невістка оголосила про своє цікаве положення.

А куди народжувати? Вони живуть на орендованій квартирі, отримують небагато, а якщо невістка піде в декрет, то й зовсім лихо буде з грошима.

Ось бабуся й вирішила, що принципи є принципами, а онукові треба допомогти. Ми до себе сина з дружиною взяти не можемо, у нас двокімнатна, і молодший син ще в школі вчиться. Куди його, на кухню виселяти?

Син спочатку зрадів пропозиції від бабусі, сказав, що з дружиною поговорить, але поговорив і відразу ж змінилася думка.

Невістка ж взагалі не стала навіть соромитися, а в лоба заявила, що жити з бабусею в одній квартирі вони не будуть, бо це вже комуналка вийде.

– Найправильніше буде, якщо ви бабусю до себе заберете, а ми з чоловіком переїдемо до її квартири. Саме до пологів встигнемо невеликий ремонт зробити.

Побачивши наші обличчя невістка почала пояснювати своє бачення ситуації на пальцях. За її словами виходило, що бабусі два понеділки до цвинтаря залишилося, ось-ось у деменцію впаде, а вона в положенні, скоро дитина з’явиться.

Взагалі вона не зобов’язана за чужою старою доглядати, це нам бабуся родичка, а їй чужа людина, тому буде справедливо, якщо за нею ми й будемо доглядати.

Дякувати богу, що бабуся цього не чула. Чоловік сину тоді різко сказав, що пропозиція поки що актуальна, але тільки в тому вигляді, який озвучила бабуся, а не подобається – нехай і далі живуть в орендованій квартирі.

Невістка тоді скрутила обличчя, а син нам ще й пред’явити намагався за те, що ми так грубо з його дружиною розмовляли. Я на нього дивилася і не розуміла, на що він після весілля перетворився, не був же таким.

Зараз син ходить і намагається переконати нас, що його дружина все правильно сказала, просто ми не хочемо їм допомагати. І якщо річ тільки в тому, що бабусі ніде буде розміститися, то тоді ми можемо переїхати до неї в трикімнатну, а синові з невісткою, так вже і бути, вистачить нашої двокімнатної.

Чоловік тут розлютився і сказав, що якщо вони такі невдячні, то жодних переїздів нікого і нікуди не буде. Своїй мамі він сам усе пояснить, а син зі своєю “царицею” нехай і далі живуть і чекають, коли на них квартири будуть падати.

Я на боці чоловіка і дуже засмучена цією ситуацією. Невістка надто нахабна, а син немов сам думати розучився. Не розумію, що з ним сталося, але підозрюю, що це поганий вплив його дружини, хоча це дуже слабке виправдання.