Бабусю, Оленка в лікарні, дитинку мою.., – стиснувши зуби, процідив Вітька

Все село гуляла на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому костюмі з величезною білою півонією в петлиці. Красень, а не жених. Точніше, наречений – красень. Все буденно, святково. Якби не один.., точніше кілька неприємних моментів.. І як відчувала ж баба Нюра…

Михайло довго скакав на одній нозі, намагаючись засунути другу ногу в штанину.

-Вєрка! Обручки де? – кричав свідок, який спізнювався на весілля, до своєї дружини Віри, обмацуючи кишені.

-Шукаю, бачиш же? Бабусю, не бачила обручки? – Віра розкидала подушки на дивані, оглядала журнальний столик.

-Вітя вчора не забрав хіба? – зав’язуючи хустку, відповіла баба Нюра. Вона була вже готова до від’їзду. Внучка з чоловіком приїхали на весілля вчора, зупинившись у неї, і обіцяли відвезти спочатку на “викуп”, а потім і до РАЦСу в районну адміністрацію.

-Ні, він Мишкові віддав і сказав привезти на реєстрацію.

-Знайшов! – зрадів Мишко, виймаючи обручки з внутрішньої кишені піджака.

Одна з них вислизнула і, дзенькнувши об підлогу, закотилася під диван.

-Ой, прикмета погана! Чия обручка впала, Вітькина чи що? – поскаржилася баба Нюра.

Онука свого Віктора баба Нюра любила більше внучки Віри, яка відразу після школи вийшла заміж і виїхала з села. А Віктор – первісток. Красень. Помічник у всьому.

Найчастіше бував у бабусі, ніж удома. І зовсім не очікувала вона, що повернеться з армії і одружиться. Та ще й не на сусідській Маринці, з якою дружив з п’ятого класу, а на міській дівчині, яку баба Нюра перший раз перед весіллям і побачила.

Наречена була проти весілля в селі у чоловіка, але той наполіг “або вдома або ніде”. Погодилася…

-Знайшла, – сказала Віра, змахуючи пил з обручки. – Могли б і гравіювання зробити, простенькі якісь.Баба Нюра в дві своїх потаємних кишені з внутрішнього боку кофти поклала гроші, що відкладала на чорний день.

Зачепила кишені шпильками, щоб не впустити випадково, а зараз вона їх торкнулася тихенько, перевірила задумливо і вирішила:

-Як поведе себе наречена, так і обдарує родичка молодих. Якщо що, то краще після весілля Віті віддати гроші, щоб дружина не знала.

Віктор підхопив наречену на руки і поніс до машини. Біля воріт зупинився, калюжа.-Не стрибай тільки! – кричала Оленка, крутячи головою.Фата з гребенем швидко з’їхала з гладкого волосся і вже готова була впасти. Наречена хотіла було її поправити, але Віктор схопив першим, мало не впустивши Олену.

Баба Нюра похитала головою. Вийшла пізніше з гучного веселого натовпу, фату вийняла з калюжі і на паркан повісила.А далі все пішло стандартно. РАЦС, дводенні весільні гуляння всім селом. А потім настали будні. І навіть начебто склалося у внука життя. Недалеко від батьків взяв ділянку, будував на ньому новий будинок, обживатися став.Схвильовану Віру баба Нюра запримітила ще здалеку.

Навіть якщо і приїжджала внучка з чоловіком в село, зазвичай зупинялися у матері і бабусю не шанували.-Бабусю, ти уявляєш, я таке сьогодні дізналася, досі відійти не можу, – Віра ходила по кімнаті з боку в бік.-Оленка, виявляється, три рази вагітна була.

І всі три рази переривала… Нікому й не сказала.-Сама бачила! Прийшла я, значить, в жіночу консультацію аналізи забрати, у мене там подружка Катя працює.А з її кабінету виходить Олена, я не встигла навіть добігти, хотіла з нею привітатися, як справи розпитати, але вона швидко пішла.

У подружки питаю, що Лена приходила? А лікар і розповіла. Я то думала, що вагітна. Так-то воно і є, але Лена лікарці каже, що чоловік дітей не хоче, в хустку плаче і в черговий раз бере направлення. Бабуся нервово стиснула губи і не дала волі емоціям. На цьому й розійшлися, Вєрка поїхала додому.

-Бабусю, Оленка в лікарні, дитинку мою.., – стиснувши зуби, процідив Вітька.-Бабусю, ну як так, за що? Я ж так дитину хотів, сина… Або дочку, а тепер нікого немає у мене.-Знаєш, внучок, молодість нам на те і дана, щоб змінити щось у своєму житті.

Коли молодий, простіше це. І любити, і прощати і заново починати. Я до твого діда з офіцером зустрічалася. Ох, і любов була, заміж кликав, але я відразу не погоджувалася. А потім його біля клубу з дівчиною якоюсь зустріла, обнімав її, в любові клявся.

Через тиждень Олена зібрала свої речі і поїхала в місто. На розлучення подав Віктор. Одружився він знову тільки через десять років і тільки тоді, коли нова обраниця завагітніла.