Багато хто говорить, що діти поєднують сім’ї, але нашу родину народження сина лише зруйнувало

Мені 30 років, дружині 29. До народження нашої дитини, у нас було велике кохання цілих 5 років!

Вагітність була запланована (як я вже жалкую про це!). Коли народилася дитина, там почалося. Крики, примхи, ночами не спимо, нерви, там втручається теща, починає допомагати, жити в нас. Я працюю, у нашій родині фінанси на мені, а дружина вся і з головою в материнстві, плюс їй допомогає теща.

Інтим у нас зник ще на останніх місяцях вагітності (була загроза життю дитини) і потім так і не з’явився. Просто така ситуація напружена в будинку, що взагалі не до цього. Дитина у нас примхлива, нерви дружини і мої на межі, багато сваримося.

У мене ще й робота забирає купу часу та сил. Я почав гуляти, але охочих стати коханками не так уже й багато, всі хочуть серйозних стосунків. А для цього треба бути вільним.

У мене від відсутності близькості вилізла купа болячок, простатит, зниження потенції. І що взагалі погано, я завжди непитуща людина, почав балуватися шкідливими напоями щодня, 1-2 банки для розрядки нервів. І допомагає! Але ж це призведе до алкоголізму!

Дружина і дитина мене починають цікавити все менше і менше, нічого, крім неприязні я до них не маю. Багато разів говорив з дружиною, що дитина не повинна нас так роз’єднувати, що треба приділяти увагу і мені теж, а не 100% тільки дитині.

Вона ніколи мене не обійме, не поцілує, не почне сама прелюдію тощо. А мої ласки відкидає або взагалі грубіянить. Зараз настав такий момент, коли вона мені стала геть гидкою! Навіть її голос та зовнішній вигляд. Думаю та прораховую варіанти розлучення.

Багато хто говорить, що діти поєднують сім’ї, особисто я з цим не згоден. У нашому випадку дитина це випробування. Він завжди між нами! Ми навіть поговорити не можемо наодинці! Все крутиться лише довкола дитини. Я ще молодий, мені 30, я хочу кохання і ласки, хочу прокидатися вранці в обіймах з дівчиною, а не від того, що по твоєму ліжку стрибає дитина.