Після смерті батька хлопець запропонував розписатися. Збіг?
Дуже хочеться виговоритися, бо не знаю що мені робити.
Справа в тому, що я живу з чоловіком вже 5 років. Коли познайомилися – була дуже пристрасна любов, вирішили з’їхатися.
Зараз мені 40, йому 48. У мене дітей немає, і через проблеми зі здоров’ям вже не буде. У нього 2 сина від попереднього шлюбу. Жили ми, не тужили. Я кілька разів натякала, що раз у нас все добре, то непогано було б розписатися. Він же весь час жартував, типу йому і так чудово і штамп в паспорті не потрібен.
Грошових питань ніколи не піднімалося, тому що зарплати у нас приблизно однакові. Живемо в моїй однушці в хорошому районі, недалеко від метро, а його житло, яке гірше, здаємо. На життя нам вистачає, навіть щороку їздимо разом в недорогі країни помандрувати.
Але так сталося, що помер мій батько (мами вже немає 12 років) і залишив дуже хороший спадок: двокімнатну велику квартиру в 2 хвилинах від метро, заміський будинок в хорошому стані – років 20 назад всією сім’єю будували і витратили пристойну суму грошей.
І ось після кількох місяців з тих пір, як я вступила в спадок мій чоловік приніс дуже красиву обручку та зробив пропозицію. Мені, звичайно, було дуже приємно. Але ось ніяк не можу позбутися думки, що коли я була бідніша він не поспішав одружуватися, а ось зараз прям закортіло.
До слова – близьких родичів у мене немає. Тільки троюрідні брати і сестри з якими особливо ніколи не спілкувалися. Якщо я вийду заміж, і зі мною щось трапиться – тільки він буде моїм спадкоємцем.
Я думаю, що він не особливо і любить мене. Може це стрес від втрати найближчої людини? Я не знаю, що мені робити! Плюнути на все і вийти заміж або ж ще пожити і придивитися трохи краще? А може розлучитися ?!
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…