– Батьки мають великий будинок, а ми квартиру винаймаємо. Це ж безглуздо, – вмовляє мене чоловік

Чоловік усе намагається мене вмовити переїхати в будинку до його батьків, пояснюючи це тим, що у них великий будинок, усі помістимося. А заощаджені гроші ми зможемо відкласти для придбання своєї квартири.

У принципі все здається логічним, тільки я не витримаю там і тижня. Занадто у нас різні розуміння про гігієну та інші важливі речі.

Ми з чоловіком одружені чотири роки, всі ці чотири роки винаймаємо житло, намагаючись накопичити на свою квартиру. Йде дуже важко, особливо з огляду на всі перипетії останніх років. Але ми не впадаємо у відчай, потроху гроші збираються.

Нещодавно чоловік знову почав розмову про те, що нам варто перебратися під крило до його батьків. Тепер у нас є така можливість. А я вигадую нову відмовку, щоб цього не робити.

Батьки чоловіка мешкають у приватному будинку в області. Будинок повністю з усіма зручностями, є світло, вода, опалення та туалет. І будинок дійсно великий, коли ми приїжджаємо в гості, ми можемо не перетинатися з батьками цілий день.

Але кожна подорож туди для мене тортури.
У свекрів дуже своєрідне уявлення про гігієну як особисту, так і загальну. Тобто, після туалету руки мити вони не привчені, користуватися йоржиком та освіжувачами повітря теж.

Миються повністю лише у вихідні, хоча можуть цілий тиждень копатися на городі, а наприкінці дня помити лише ноги, руки та обличчя.

Загалом для мене перебувати поруч зі свекрами справжня проблема. Я дуже гидлива людина, ну ось так вже склалося. Душ вранці та після роботи обов’язково, руки мою так часто, як це можливо, по собі намагаюся не залишати жодних слідів у санвузлі.

Коли я вперше побувала у будинку батьків чоловіка, у мене стався культурний шок. Мій чоловік, який завжди при виглядає охайно, пахне туалетною водою і гладко поголений, і його батьки, які з нагоди офіційного знайомства з сином нареченої навіть помитися не спромоглися. Коли вони обіймали мене, я думала, мене виверне від запаху немитого тіла.

Все розумію, літо, город, таке інше. Але й ми не снігом на голову впали, заздалегідь домовлялися, що приїдемо. А тут така зустріч. Я потім довго думала, це мені натяк був, що на мене начхати, або люди самі по собі такі. Виявився другий варіант.

Також мене вбиває їхнє ставлення до порядку в будинку. Стан сантехніки мене лякає, в інших громадських санвузлах краще, а у ванну босоніж ставати гидко, вона вся в якомусь нальоті, розводах.

А ще в них є кішки та собаки, які мешкають і в будинку, і у дворі. Тобто побігали вулицею, а потім прийшли на диван лежати, витираючи брудні лапи об диван.

Коли я побачила, що свекруха спокійно дає собакам вилизувати тарілки, з яких люди їдять, мені остаточно відбило апетит. Бачила я, як там миють посуд.

І туди чоловік вже не вперше пропонує переїхати. Раніше я відмовлялася, казала, що незручно до роботи в місті добиратися. Це було правдою, були певні складнощі, але не такі, як я їх роздмухала, звичайно.

А тепер мої батьки віддали нам свою машину, і проблему з дорогою вирішено, але мені від цього не легше. Чоловік почав насідати з новою силою. Це ж така економія.

Так, економія, звичайно, помітна, але я не готова постійно жити у напрузі, боячись щось підхопити. Прибрати у свекрухи теж не варіант.

Пробувала я якось хоча б посуд перемити, щоб позбутися жирної плівки, то свекруха мало не в істерику – типу я вважаю її поганою господинею, я її образити хочу, бо навіщо б мені перемивати “чисті” тарілки.

Чоловік моїх проблем не розуміє. Для нього це поведінка рідні звична, він вважає, що можна просто не звертати на це увагу. А я не можу. Як можна жити під одним дахом, ділити місця загального користування та стіл, та не звертати уваги?

Жодна економія грошей цього не варта, чесно. Я швидше якийсь розлад на нервовому ґрунті зароблю, аніж ми накопичимо на квартиру. Тому що це не на тиждень приїхати, це туди безпосередньо жити треба їхати.

Не знаю, як пояснити чоловікові, що ті дрібниці, на які він радить мені заплющити очі, для мене не дрібниці, а величезна проблема.

Я або там збожеволію, або до смерті пересварюся з його батьками, тому що перемиватиму посуд, відмиватиму унітаз і ванну, готуватиму окремо. Для чого це треба? У результаті вийде лише гірше.