Батьки розлучилися коли мені було 16, точніше тато пішов до іншої, інша була молодша за нього на 16 років, він сказав що не може без неї, що закохався. Мама просила повернутися, в момент сильного розпачу навіть брехала що мені погано, а коли батько прийшов додому закрила двері на ключ, а ключ сховала, їй здавалося, що якщо він залишиться на ніч, то вона зможе утримати його до кінця життя

Мої батьки вчилися в одному класі, мій тато був першою маминої любов’ю, першим чоловіком.

Батьки розлучилися коли мені було 16, точніше тато пішов до іншої, інша була молодша за нього на 16 років, він сказав що не може без неї, що закохався.

Мама просила повернутися, в момент сильного розпачу навіть брехала що мені погано, а коли батько прийшов додому закрила двері на ключ, а ключ сховала, їй здавалося, що якщо він залишиться на ніч, то вона зможе утримати його до кінця життя.

Він кричав, вона благала, теж кричала, потім начебто видихалася і відпустила.

Мама схудла, змарніла і з головою поринула в роботу, тим більше тато в любовній ейфорії здавалося забув про те, що від колишньої любові залишилися діти, цих дітей потрібно було ростити, а образа не дозволяла їй звернутися за допомогою.

Через 2 роки за мамою став доглядати військовий льотчик, він нагадував мені тата, теж військовий, такі ж сіро-блакитні очі, такий же ніс з горбинкою, тільки нижче ростом.

Мама стала посміхатися частіше, я знала про нього, прийшла черга офіційного знайомства.

Брат, улюблений син, точна копія чоловіка, тоді підліток, який ніяк не міг оговтатися від розлучення батьків, злобно грюкнувши дверима пішов на вулицю наостанок процідивши або я залишуся або цей!

Мама проплакала всю ніч, більше ми цього військового не бачили.
Дивно але тоді я не вважала батька зрадником, напевно я завжди була татової донькою, мені завжди було страшно і боязно за нього, мені хотілося його виправдати, мені здавалося, що він не міг інакше, адже він закохався, він робить все чесно, я багато в чому звинувачувала маму, яка до його відходу як я вважала була ініціатором їх сварок.

Чомусь татові я знаходила виправдання, я на хотіла його звинувачувати, я так боялася теж його втратити, я так плакала коли у нього народилася дочка, адже тепер дочка у нього не одна.

Пройшло 15 років, ми з братом виросли, у нас свої сім’ї і діти, мама так живе одна, татова молода дружина висмоктала до краплі все і вигнала.

Кажуть є такі чоловіки, яких роблять жінки, тато виявився з таких, поруч з мамою це був успішний і благополучний підприємець, випещений і впевнений.

За 15 років від нього не залишилося й сліду, він залишився без нічого, в 54 роки, без роботи, житла, живе зі своїм старим батьком, таксує, я дуже боюся що він почне пити.

Мама за ці 15 років зробила кар’єру, добре заробляє. Допомогла нам з братом встати на ноги, але в її житті робота майже 16 годин на добу, її цікавить тільки робота і в невеликі перепочинку онуки.

Через якийсь час після того як батька вигнала “молода” мама вперше за стільки років пожвавилася, запитує про нього, стежить за його сторінкою в мережі.

Потім виявилося, що він зустрічається з однокласницею. Я відчуваю що мама хоче щоб він прийшов, щоб просив вибачення, і вона б пробачила.

Мені здається що він просто боїться. Як дитині мені хочеться щоб батьки були разом, як жінці мені прикро за маму, яку колись зрадили.
Що вірно ?